Як запоріжці дивились фільм “Холодний Яр. Воля України — або смерть!”

Показ фільму "Холодний Яр. Воля України — або смерть!" у військовому ліцеї "Захисник", м. Запоріжжя
Показ фільму “Холодний Яр. Воля України — або смерть!” у військовому ліцеї “Захисник”, м. Запоріжжя

30—31 березня 2015 року в Запоріжжі відбулись покази і обговорення фільму “Холодний Яр. Воля України — або смерть!” Про те, що це за фільм, можна почитати тут. А зараз пропонуємо згадати те, як сприйняло Запоріжжя цю подію. Розказує одна з організаторок показу в нашому місті, Аріна Мосягіна: Читати далі “Як запоріжці дивились фільм “Холодний Яр. Воля України — або смерть!””

Вперше у Запоріжжі – ЛІТЕРАТУРНА СЕРЕДА!

Щосереди затишна кав’ярня Coffee Life (по вул. Леппіка, 38) відкриває свої двері для творчої молоді міста. Запрошуємо усіх охочих зануритися в атмосферу творчості та натхнення!
Стартуємо 29 жовтня! Вхід вільний.

https://vk.com/lit_sreda_zp

Три дні свідомого ґендерного рівноправ’я

Олена Жуланова поділилась з нами цікавим звітом про триденний навчальний тренінг для представників студентства факультетів журналістики та вже практикуючих медіа фахівців та фахівчинь, який з 24 по 26 жовтня 2014 року провів обласний благодійний фонд «Гендер Зед» за підтримки посольства Королівства Нідерландів в Україні.

Захід був присвячений питанням ґендерної нерівності та правам жінок і відбувався у сакральному місті Запоріжжя — на острові Хортиця. До підбору місця проведення тренінгу організатори підійшли вельми креативно, тому що сама локація готелю змушувала розгвинтити багатовіковий стереотип про те, що раніше жінкам не було місця у колисці Запорізького козацтва — на Хортиці!

Тож творча спільнота у кількості більше двадцяти осіб, ранком 24 жовтня, прибула до готелю «Пектораль».

Сучасна українська реальність є такою, що чимало осіб або ж не сприймають жіночий рух, або ж ставляться до нього як чогось абстрактного, того, що їх не стосується. Та все ж за віки постійної активної боротьби жіночий рух зробив права жінок більш окресленими. Тому завдання тренерок та тренерів на цьому амбітному проекті полягало саме в тому, щоб зробити їх більш досяжними задля широкого загалу. А медійна спільнота якраз є надважливою у формуванні суспільної думки.

Теоретична частина тренінгу була спланована таким чином, щоб присутні зрозуміли різницю у поняттях «гендер» та «стать». Далі були розглянуті питання формування конструкту ґендерних стереотипів. Віце-президентка Харківської Громадської організації «Сфера» та одна з тренерок Школи, Анна Шаригіна зосередила увагу присутніх на проблемі надання рівних прав, а головне рівних можливостей, адже за її словами — декларування рівних прав між жінкою та чоловіком, не є гарантією рівних можливостей для жінок.

Під час роботи присутні мали змогу дізнатись що таке ґендерна дискримінація та сфери її прояву. Спілкувались про те: як конструюється ґендер, як зароджуються ґендерні стереотипи в сім’ї, на роботі, в суспільстві, яким є зв’язок між ґендерними стереотипами, дискримінацією та насиллям над жінками. На останок була змога відпрацювати отримані знання у практиці вживанні ґендерованої мови.

Протягом трьох днів, дівчата та хлопці, що були присутні на тренінгу, мали змогу самовиразитись, гаряче подискутувати та поринути у творчу атмосферу, яка була для професійно спланована.

Теоретична частина органічно переходила до кави-брейків, руханок і знову повертала до проблем гендерних відношень у суспільстві.

Як кінцевий продукт від отриманої інформації, двома творчими командами було створено соціальні відео на актуальні проблеми сьогодення: боротьби з подвійними стандартами та із патріархальністю системи.

Варто зазначити, що організатори постійно підтримували створення відеороликів креативних леді та джентльменів наявністю професійної техніки та образотворчих засобів.

Усі амбіції акторок та режисерок підкріплювали цілодобовим усвідомленням того, що створений доробок вартий червоної доріжки і якнайменше статуетки «Оскара», а щонайбільше — Золотої пальмової гілки.

При фінальному перегляді відзнятих відео, а згодом, дискусії по отриманим враженням, присутні мали змогу поринути у висвітлену проблему та виказати особисте ставлення до неї.

Після урочистого підбиття підсумків, вручення сертифікатів та навчальної літератури по темі, вже майже породичалі «школярки та школярі» толерантно та зі смутком роз’їхались по домівках. Зі сталим усвідомленням того, що права людини існують не для когось окремо, а для кожної та кожного з нас!

P.S.  Знайдіть трохи часу та перегляньте наші доробки. Разом ми в змозі багато чого змінити!

Олена Жуланова

Історія, яка твориться на очах (буде поповнюватись)

Вже три місяці я намагаюсь щось написати про українські події, про свої емоції і зупиняюсь. Бо події відбуваються так швидко, ситуація змінюється блискавично, що мій мозок просто не встигає. Тож я вирішила просто зробити підбірку посилань на матеріали авторів, з думкою яких я згодна.

Хронологія українського спротиву (до кінця лютого, з купою відео)

Фотохроника украинской революции от Михаила Криволапова

Яичное воскресенье. Как Запорожье закидало яйцами сепаратистов (подробно, фото)

Музичні номери з вечора, присвяченого Ліні Костенко


Поліна Сергєєва і Катерина Касаткіна (фото Н. Бойченко)
Поліна Сергєєва і Катерина Касаткіна (фото Н. Бойченко)

19 березня 2013 року в Запоріжжі відбувся літературно-музичний вечір, присвячений Ліні Костенко. У вечорі взяв участь Андрій Толстіков, який свого часу виступив одним з авторів пісень проекту “Ліна. Інша акустика”. Прозвучали пісні також Микити Мунтаніола і сестер Тельнюк.

Пісня сестер Тельнюк “Хуртовини”, виконана ученицею Запорізького класичного ліцею, Аліною Ващенко

Пісня Микити Мунтаніола, виконана Дар’єю Роговцовою

З запорізькими старшокласниками говорили про Жадана і Дашвар у рамках проекту “С.Е.К.С.”

Презентуємо проект
Презентуємо проект

Сьогодні стартували з проектом “С.Е.К.С.” (“Сучасне Епатажне Креативне Слово”) громадського руху “Не будь байдужим!” у запорізькому колегіумі “Елінт”. Провели два уроки по 45 хвилин у 10-х класах. Обрали для розмови “Депеш Мод” Сергія Жадана і “Мати все” Люко Дашвар.

Спершу поцікавились в учнів, які асоціації викликає в них словосполучення “українська література”. Набір асоціацій, як і слід було чекати, виявився приблизно таким: Шевченко, Українка, Кобзар, панщина, селянство, кріпацтво, безвихідь, непоборність і незламність. Із сучасних письмнників діти знали не багато, але приємно здивувало, що декого таки читали і вподобали. Наприклад, “Солодку Дарусю” Марії Матіос або твори Люко Дашвар. Проте імена Забужко чи Андруховича виявились для них новими. Отже, здійснивши невеличкий екскурс у стан сучасної української літератури, ми одразу перейшли до найцікавішого: безпосередньої розмови про обрані твори.

Учні 10 класу колегіуму "Елінт" (Запоріжжя)
Учні 10 класу колегіуму "Елінт" (Запоріжжя)

Ідея полягала в тому, щоб не читати дітям нудних лекцій, а спілкуватись, тож, давши невеличку характеристику роману “Депеш Мод” і прослухавши уривок з нього у виконанні автора (самий початок “Коли мені було 14…”), ми доволі насичено поговорили про те, яким діти уявили собі головного героя, чи відчули вони його схожим на себе, про його оточення і проблеми. Уривок десятикласники сприйняли дуже добре і навіть прямолінійна, різка подача Жадана (часом з використанням нецензурної лексики) викликала у них довіру і симпатію. Звісно, ми поцікавились в учнів, як вони ставляться до подібних слів у літературі. На думку дітей, у прослуханому уривку такі слова цілком виправдані і несуть своє емоційне і змістове навантаження. А от вчитель з художньої культури, Сергієнко Г. О., яка люб’язно погодилась на нашу пропозицію провести урок, мала щодо уривку протилежні враження. Зійшлись на тому, що як раз вивчення класичної літератури, вміння мислити і критичний розум допоможуть дітям відділити “мух від котлет”, коли вони читатимуть подібні твори.

Настя розказує про стан сучасної української літератури
Настя розказує про стан сучасної української літератури

Цікаві думки пролунали щодо головного героя роману “Депеш Мод”. Учням він здався цинічним, відвертим, доволі типовим, розгубленим і байдужим до реальності, але у чомусь навіть “духовним” (бо наприкінці уривку прозвучало слово “амінь”). Виявилось, що цей стан душі дуже зрозумілий нинішній молоді, яка так само, як і герої Жадана, бачить реальність далеко не у райдужних барвах, а цілком критично. Підсумували розмову про “Депеш Мод” тим, що насправді не такі вже й погані ці герої, які загубились і заплутались у житті. Адже всім їм, як і кожному з нас, бракує любові і розуміння близьких.

Отак з брутальної алкогольно-філософської подорожі ми поринули в інший світ. У світ творів письменниці Люко Дашвар. Світ, між іншим, зовсім не вигаданий, а реальний, бо свої сюжети авторка, яка довгий час працювала у газеті, куди читачі надсилали свої історії, черпає безпосередньо з життя. Щоб цікаво подискутувати, ми роздрукували кілька неоднозначних цитат з роману “Мати все” про любов і сенс життя і роздали учням. Вони зачитували цитати і разом розмірковували про те, що в них говорилось. Наприклад, про те, якими мають бути “три чоловічі справи”, а якими — “жіночі”, про любов безумовну і любов як винагороду в боротьбі, про материнське почуття до дитини і про жіноче кохання до чоловіка. Приємно вразила активність школярів, які висловлювали свої погляди, сперечались, шукали істину, ділились думками. Уроки вийшли дуже насиченими не тільки інформаційно, а й емоційно, що для нас навіть важливіше. Дехто на перерві підходив погортати книги, а одна дівчинка попросила додому почитати “Мати все”.

Учасниці проекту, активістки "НББ" разом з учителем, Сергієнко Г. О.
Учасниці проекту, активістки "НББ" разом з учителем, Сергієнко Г. О.

Хочеться подякувати вчителю Сергієнко Галині Олексіївні за можливість провести дві чудові зустрічі і за прекрасних учнів!

Учасники проекту С.Е.К.С. в Запоріжжі: Олександра Сергієнко, Ольга Філіпова, Анастасія Бондаренко.

Окрема подяка Михайлові Погорнєву за фото і відео з уроку.

С.Е.К.С. у книгарні “Є”

Активісти НББ запросили журналістів на С.Е.К.С.
Активісти НББ запросили журналістів на С.Е.К.С. (фото Н. Стригуна)

Презентація проекту з провокативною назвою С.Е.К.С. від громадського руху «Не будь байдужим» відбулась 21 лютого 2013 року, в День рідної мови, в книгарні «Є», що на вул. Лисенка у Києві. Йшлося про Сучасне Епатажне Креативне Слово і про те, в який спосіб це слово, а саме твори сучасних українських письменників, популяризувати серед старшокласників загальноосвітніх шкіл. Як зламати стереотип про суцільну депресивність української літератури та її відірваність від сьогодення і показати, що українською мовою можна писати на зрозумілі і близькі молоді теми зрозумілою і близькою мовою.

Про це і говорили на прес-конференції директор руху «Не будь байдужим» Оксана Левкова, Фагот і Фоззі з гурту ТНМК, Галина Тельнюк (учасниця проекту «Тельнюк: Сестри»), Сашко Ярмола («Гайдамаки»), Сергій Іванюк (Києво-Могилянська Академія, журнал «Однокласник»), Катерина Поправка (керівник проекту С.Е.К.С.) та я, Олександра Сергієнко, як представниця руху НББ з Запоріжжя.

В рамках згаданого проекту заплановано, що волонтери — студенти філологічних факультетів різних вишів ­— відвідають близько 100 шкіл не лише Києва, а й інших міст, зокрема, Сум, Харкова, Одеси, Вінниці, Запоріжжя. Твори улюблених сучасних письменників, таких як Сергій Жадан, Юрій Андрухович, Оксана Забужко, Любко Дереш, Ірен Роздобудько та ін., презентуватимуть в рамках уроку. Але це будуть, скоріше, не лекції, а спілкування з учнями на рівних. Адже нинішні волонтери самі лише два-три роки тому сиділи за шкільними партами, отже, добре розуміють тих, до кого йтимуть. Дехто з активістів чесно визнає, що у школі мало цікавився літературою: і через загальне навантаження, і через те, що твори, які пропонуються до вивчення офіційною програмою, хоч і класика, та для молодої людини є надто абстрактними і часто дисонують з її юним, максималістським, бунтарським поглядом на світ. Учасники проекту жодним чином не проти класики! Навіть радять обов’язково вертатись до неї у більш зрілому віці, коли вже можеш з позиції досвіду перейнятись її цінністю . Та в живому спілкуванні з друзями мало хто з підлітків говорить не те що «солов’їною Шевченковою», а й справді літературною Пушкінською. Українська лишається для уроків, а мову молоді замінює сленг на основі російської. Літературні ж герої Жадана чи Дереша абсолютно органічно розв’язують всі свої проблеми за допомогою української, не цураються міцного слівця, десь вживають суржик і цілком зрозуміло чому є, м’яко кажучи, далеко не завжди симпатичними вчителям української мови. «Текстуально активна молодь» з НББ не збирається доводити до інфаркту шкільних філологів, та впевнена, що знайомство з новими іменами все ж таки піде лише на користь учням, адже, зважаючи на те, що в програмі передбачено усього дві години для огляду сучасної української літератури, не дивно, що багато хто зі школярів помилково вважає, що всі письменники «давно померли».

Учасники презентації ділились своїм ставленням до української літератури, а також досвідом творчої роботи з дітьми і підлітками. Наприклад, Катерина Поправка розказала про те, як у рамках подібного проекту НББ кілька років тому зачитувала твори Іздрика школярам, і як ті на одному з таких уроків навіть примудрились намалювати «портрет» письменника («Принаймні, ніс вийшов схожим», — сміється Катя). Галина Тельнюк згадала, як одного разу несподівано довелось презентувати програму «Дорога зі скла» на вірші Оксани Забужко з дорослою, жіночою, відвертою і складною лірикою — семикласникам! «З дітьми важливо бути щирим!» — підсумувала вона, адже саме щирість і правильні слова є головним ключиком до юних сердець. Між іншим, дітки були приголомшені, вражені і виявились дуже вдячними та вдумливими слухачами! В свою чергу, я пригадала наш найперший проект «Sheva Foreva», який свого часу здивував не лише старшокласників, а й учителів української мови та літератури, бо ми спробували подивитись на творчість класика у контексті прогресивності і сучасності.

Перчинка від Олександри Сергієнко спеціально для проекту С.Е.К.С.
Перчинка від Олександри Сергієнко для проекту С.Е.К.С.

Тепер, коли презентація проекту С.Е.К.С. позаду, починається як раз копітка і масштабна праця: відбір авторів і творів, обговорення способів подачі, безпосередньо уроки в школах, спілкування з учнями і викладачами.

Але, як слушно зауважили волонтери проекту: «Важливо любити те, що ти робиш, викладатись на повну, горіти — і тоді ти зможеш зацікавити інших тим, що цікаве особисто тобі!»

Тож хай буде С.Е.К.С! Себто Сучасне (Спокусливе Симпатичне) Епатажне (Естетичне Екзотичне) Креативне (Карколомне Красномовне) Слово!

Рок серед книг

Дмитро Ігнатов, гурт "Без Меж"
Дмитро Ігнатов, гурт "Без Меж"

Цікавий привід для відвідин філіалу № 4 Центральної дитячої бібліотеки Львова вигадали школярам її працівники разом з гітаристом українського прогресів-метал гурту “Без Меж” Дмитром Ігнатовим. 5 лютого 2013 року тут відбувся майстер-клас з електрогітари для юних поціновувачів рок-класики! Діти почули кращі теми з репертуару  AC/DC, Gary Moore, Marilyn Manson, John Petrucci, інструментальні композиції Дмитра Ігнатова, який порадував слухачів також прем’єрним виконанням кавера  “Хай буде шоу!”  (на пісню Queen “Show must go on”), з дебютного альбому гурту “Без меЖ”, який ось-ось має вийти.
Спілкування вийшло справді насиченим: діти багато розпитували рокера про те, як він прийшов у музику, чому обрав гітару і навіть хто його муза. А по завершенню активно брали автографи і фотографувались на згадку про зустріч.

Дмитро роздає автографи
Дмитро роздає автографи

Схоже, це не остання зустріч Дмитра зі школярами в стінах бібліотек, адже він зумів полонити серця не лише хлопців та дівчат, але й організаторів, які неодмінно поділяться досвідом такого заходу з колегами.
Я ж особисто бачу в цьому чудову тенденцію: в добу інформаційних технологій звичайна бібліотека може стати місцем культурної розвіртуалізації, де мистецтво оживає і набуває форми. Виставки, майстер-класи, зустрічі з видатними письменниками, музикантами і художниками, дискусійні клуби — це те, що може дати бібліотекам друге життя.

Увага! Наразі солісту гурту “Без Меж”, Стасу Котляру, потрібна допомога в зборі коштів на операцію з пересадки серця! Реквізити, довідки, новини, перебіг справ — на сайтах ВКонтакте і Facebook.

Українською прикольніше (неофіційно)

Учасники акції "Українською прикольніше!" (фото А. Мосягіної)
Учасники акції "Українською прикольніше!" (фото А. Мосягіної)

Нарешті видихнувши після завершення акції “Українською прикольніше!”, відчула втому і нездоланну душевну потребу дякувати людям. Я вже частково зробила це вчора в офіційній частині звіту. А сьогодні — обіцяна неофіційна частина і те, що лишилось за кадром.

Оля Філіпова та Наталка Бойченко — ініціаторки і активні організатори заходу. Мій перший досвід співпраці з вами, дівчата, виявився багатим на ідеї, позитивні емоції і враження. От і зараз, ще не до кінця відійшовши від вчорашніх подій, Оля вже підкидує ідеї на майбутнє… На жаль, через об’єктивні обставини, Наталка не змогла з нами бути вчора на вулицях. Але надзвичайно приємно, що на заклик допомогти відгукнулись небайдужі Олена Жуланова, Яна Яковенко, Аріна Мосягіна, Наталка Каріда, сучасні запорізькі козаки Ярослав і Величар, Микола Кардач, Тарас Білка.

Все вийшло, як на мене, трохи сумбурно на початку. Я уявляла собі, що буде можливість виступити перед ЗМІ з невеличкою промовою про мету і зміст акції. На ділі ж нас з Олею хвилин 10 розривали на частини журналісти різних видань і тут же самі вже почали нас підганяти, мовляв, чому ми ніяк не рушимо ні з ким спілкуватись. Про те, як відбувалось спілкування з молоддю, я дізналась вже пізніше. Як назло, на вулицях зустрічалось небагато молодих людей, дехто приймав дівчат із зеленими сумками НББ за сектантів і тікав перш, ніж до них встигали звернутись. Зате з мамами справи пішли значно краще!

По-перше, дякувати хорошій погоді, в парку було з ким поспілкуватись. По-друге, народ реагував переважно позитивно. Майже всі казали про необхідність вивчати українську з дитинства. Лише один раз мамочка відверто (але не агресивно!) визнала, що не бачить у цьому сенсу, хоча сама мовою володіє. Пославшись на приклад Бельгії, сказала, що існують же країни з двома і більшою кількістю державних мов, то чому б і нам цей досвід не наслідувати. Ось тут стала у пригоді книжка НББ, в якій подібні приклади розглядаються докладніше. На кінець розмови відчувалось, що жінка вже не впевнена у тому, що нам справді потрібна друга державна. І щиро дякувала за книжки для свого малятка. Зустрілась нам бабуся з онуком, яка казала “русские мы!”, але при цьому зазначила, що дитина ходить в український дитсадок і не має проблем із розумінням мови. В розмові з нами перейшла на чудову українську, та таку, що позаздрили б деякі політики! Прощаючись, сказала, що залюбки читатиме онуку книгу, що ми подарували. Арінка, яка встигала не лише спілкуватись, а ще й фотографувати, подарувала збірку віршиків для найменших дуже екзотичній темношкірій мамочці, котра теж дякувала чистою українською. Приємно здивувала одна бабуся, що наздогнала нас, сказала, що бачила нас в ранковому ефірі на ТВ-5, і попросила подарувати їй щось для онуків, які живуть у Німеччині. Виявилось, що їхні батьки піклуються про те, щоб діти, зростаючи на чужині, до рідної мови таки долучались…

Тож насичений день подарував купу вражень, загалом позитивних. Але й змусив про деякі речі замислитись. Наскільки успішною була акція? Чи змінить щось дві хвилини спілкування на вулиці у свідомості кожного нашого співрозмовника? Покаже час.

Українською — прикольніше! (офіційна частина звіту)

Найменші українці долучаються до літератури (фото А. Мосягіної)

9 листопада у Запоріжжі відбулась громадська акція “Українською прикольніше!” в рамках святкування Дня української мови та писемності. Організатори — небайдужі молоді люди, серед яких учасники “Своєрідного Кола“. Групи активістів підходили до перехожих мам з дітками, а також до молодих людей і підлітків, спілкувалися з ними про те, як часто вони вживають українську мову і те, чому важливо це робити якомога частіше в усіх сферах життя. Після коротеньких бесід дарували співрозмовникам книжки, буклети, диски, значки тощо. Сенс заходу полягав у тому, щоб нагадати запоріжцям про необхідність активно дбати про українську мову, бо сподіватись у цьому на владу, яка по суті своїй є не тільки антиукраїнською, а й антилюдською, не доводиться. Вона лише спекулює на мовному питанні замість того, щоб розв’язувати нагальні проблеми. А прості люди у переважній більшості надто пасивні і пливуть за течією (“так історично склалось! що я можу змінити!”)

А змінити можна багато! Лишень почавши якомога частіше скрізь вживати українську мову: в родині, у навчанні, на роботі, на посиденьках з друзями. Почавши більше купувати українських книжок, передплативши українські ЗМІ, дивитись фільми в українському дубляжі, вибирати український інтерфейс комп’ютерних програм, вимагати україномовне меню в ресторані і так далі. Одна людина, перейшовши на українську мову, створює відповідне мовне середовище навколо себе, це перевірено на власному досвіді більшості учасників даної запорізької акції.
Поширювати і підтримувати українську мову треба не лише з якихось романтичних міркувань. В цьому є цілком прагматичний інтерес! Світові нецікава Малоросія без мови, без традицій, без історичної пам’яті, без свого обличчя! Нащо туристу їхати не те що до нас в Запоріжжя, а навіть до Києва, якщо це тільки “окраіна Вєлікой Імперіі”, краще вже тоді Москва і Пітер! Лише українська Україна може стати рівноправним партнером у світі. Українська мова — має бути об’єднавчою для багатьох націй, що населяють нашу країну, але головне, вона має об’єднати самих українців!

Олександра Сергієнко і Тарас Білка (фото А. Мосягіної)

Таку ідею прагнули сьогодні донести до молодих мам та юних запоріжців учасники акції. І надзвичайно порадувало те, що вже на стадії підготовки ці думки знайшли відгук у багатьох справді небайдужих людей, значна частина з яких виявилась російськомовними у житті і доволі далекими від політики. Саме вони, ці люди, робили добровільні грошові внески для закупівлі літератури. Таким чином, організаторам буквально за три дні вдалося зібрати близько 500 грн і придбати чудові дитячі книжки (художні і розвивальні на вік від двох до 13-15 років), а для молоді — поезію і прозу сучасних українських авторів. До акції долучилися запорізькі музиканти і письменники: Валентин Терлецький (лідер рок-гурту “Декаданс”, журналіст і письменник, який до подарункового фонду додав збірки своїх віршів); Яна Яковенко (поетеса і авторка прекрасних віршів для дітей, яка в рамках акції підготувала унікальну міні-збірочку для найменших, куди увійшли народні та її власні твори); Тарас Білка (учасник етно-хоп-гурту “Крапка”, який разом з волонтерами акції вітав перехожих з Днем української мови та писемності і дарував диски свого гурту).

Акцію також активно підтримали:

  • громадський рух “Не будь байдужим!” (буклети, значки і особливо книжечки про те, як з найменшими енергетичними втратами перейти на українську мову в російськомовному середовищі, користувались значною популярністю серед молоді і небайдужих мам);
  • ВО “Просвіта” (які надали літературу, розвивальні диски для малечі і багато іншого);
  • Спілка української молоді (взяли участь у розклеюванні наліпок на захист української мови);
  • бібліотека ЗНУ, Спілка письменників України, Сергій Остапенко і Лариса Мала (зробили свій значний книжковий внесок у подарунковий фонд акції).

Отже, організатори дякують всім, хто долучився до заходу, поширював про нього інформацію, допоміг організаційно та фінансово.

Анонс події на телеканалі ТВ-5

Сюжет на ЗОДТРК “Запоріжжя” про акцію “Українською прикольніше!”

Сюжет на ТРК “Алекс” про акцію “Українською прикольніше!”

Сюжет на телеканалі МТМ