Фірмові страви сороки Клави

Фірмові страви сороки Клави
Фірмові страви сороки Клави

21-23 жовтня 2016 у Запоріжжі вдруге відбувся книжковий і літературний фестиваль Запорізька книжкова толока, в рамках якого всі три дні функціонував абсолютно чарівний і творчий сімейний простір Книголісся. Читати далі “Фірмові страви сороки Клави”

“Солов’ята”. Український розмовний клуб для дітей у Запоріжжі

Учасники клубу "Солов’ята" на зустрічі у Дубовці
Учасники клубу “Солов’ята” на зустрічі у Дубовці (фото А. Мосягіної)

Коли певною мовою перестають спілкуватися діти — це свідчить про серйозну загрозу її зникнення. Для маленького українця, що зростає в зросійщених містах, важлива не лише мова навчання, родини і кола дорослих друзів батьків, а й мова, якою він може в повсякденні спілкуватись із однолітками в пісочниці, на майданчику, будь-де за межами навчального закладу чи сім’ї. Тому і виникла потреба в клубі, що об’єднав би україномовну малечу Запоріжжя. Приєднатись до наших зустрічей можуть всі охочі. Читати далі ““Солов’ята”. Український розмовний клуб для дітей у Запоріжжі”

“Літопис самовидців” у Запоріжжі: відгуки з соцмереж

Сестри Тельнюк
Сестри Тельнюк, фото Оксани Меркулової

Тут зберу відгуки про запорізьку презентацію “Літопису самовидців”, що користувачі соцмереж розміщували у себе на сторінках, а також надсилали мені в приватні повідомлення. Читати далі ““Літопис самовидців” у Запоріжжі: відгуки з соцмереж”

“Літопис самовидців”, або Мій перший катарсис

Прес-конференція в Класичному приватному університеті
Прес-конференція в Класичному приватному університеті

Вікторія Петрова, прес-секретарь ЗОО ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка, ділиться враженнями від запорізької презентації “Літопису самовидців” у своєму блозі. Дублюємо ці враження сюди для історії:) Читати далі ““Літопис самовидців”, або Мій перший катарсис”

Оксана Забужко і сестри Тельнюк у Запоріжжі презентували “Літопис самовидців”

Оксана Забужко і сестри Тельнюк у Запоріжжі
Фото Назара Стригуна

Вчора на зустрічі з Оксаною Забужко і сестрами Тельнюк у Запорізькому театрі молоді в одній з записок із залу прозвучало питання: “Що змушує вас робити те, що ви робите?”. Пані Оксана на мить замислилась, а тоді сказала: “Любов. Війна…” Після того були оплески, і я не почула, що вона додала до тих слів. Але оці два — настільки влучні, що я би особисто і не казала вже нічого. Особливо перше. Любов. Читати далі “Оксана Забужко і сестри Тельнюк у Запоріжжі презентували “Літопис самовидців””

Фільм “Холодний Яр. Воля України — або смерть!” покажуть у Запоріжжі

Фільм "Холодний Яр. Воля України — або смерть!" покажуть у Запоріжжі
Фільм “Холодний Яр. Воля України — або смерть!” покажуть у Запоріжжі

Всеукраїнська громадська організація «Не будь байдужим!» презентує в Запоріжжі короткометражний фільм за твором Юрія Горліс-Горського «Холодний Яр. Воля України — або смерть!» про черкаських героїв визвольної боротьби на початку 20 ст., знятий спільно з продакшн-студією «Диваки production». Читати далі “Фільм “Холодний Яр. Воля України — або смерть!” покажуть у Запоріжжі”

Репортаж про “Тарасові маршрутки”

9-10 березня в Запоріжжі з нагоди 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка за ініціативи творчої групи “Своєрідне Коло” з’явилися “Тарасові Маршрутки”. Організатори пропонували водіям ставити в салоні пісні на слова Кобзаря, для чого заздалегідь були записані диски (без малого три години музики різних жанрів та виконавців). Також організатори підготували яскраві роздруковані репродукції деяких картин Тараса і малюнків сучасного художника Андрія Єрмоленка, в яких поет предстає в різних образах (наприклад, короля рок-н-ролла, індійського божества, тракториста, супермена тощо).
Всього за два дні акції до проекту долучилось близько 30 маршруток, з них 5 поїхали з піснями на слова Шевченка.

)

Акція “Тарасова маршрутка”: підсумки

Три "Тарасові маршрутки" (Фото Наталки Бойченко)
Три "Тарасові маршрутки" (Фото Наталки Бойченко)

Про зміст акції та підсумки першого дня можна почитати тут. 10 березня організатори продовжили перетворювати звичайні запорізькі маршрутки на “Тарасові” і про те, як все відбувалось, розказує Наталка Бойченко:

“За другий день ми оформили близько десяти маршруток. Проблеми по розміщенню залишилися ті ж, що спіткали і вчора. Але зазначимо, що відмов сьогодні було не так багато. Щоправда, деякі водії просили отримати дозвіл на розміщення картин, листівок і наліпок у керівництва, боялися брати на себе відповідальність.

За час акції сьогодні ми прикрасили автівки на маршрутах 62, 85 та 26. Окремо хочемо подякувати водію на 26-му маршруті – Юрію. Він довірив нам як свою машину, так і авто своїх колег, які стояли поруч. Також саме на цьому маршруті нам дозволили клеїти на машину ззовні наліпку «Тарасова маршрутка».

Загалом, частіше водії погоджувалися на розміщення саме репродукцій картин у салонах. У більшості маршруток немає програвачів, аби вони могли увімкнути запропоновану нами музику (пісні українських виконавців на тексти Т. Шевченка), тому деякі диски ми віддавали водіям особисто – для прослуховування вдома”.

Всього до акції ми змогли долучити близько 30 маршруток, тож кількісно навіть перевоконали початковий план. На жаль, ідея з музикою виявилась складною в реалізації. Та в цілому, ми задоволені результатом. Найголовніше в будь-якій справі — це люди! І даний проект вкотре довів, що в Запоріжжі справді багато небайдужих і творчих людей, в тому числі, серед водіїв маршруток!

Тож саме зараз логічно подякувати всім, без кого наша культурна авантюра була би неможливою. Перш за все, спасибі тим, хто підтримав ідею інформаційно і матеріально. Гроші на нашу спонтанну акцію ми зібрали за один день! Та діло було напередодні 8 березня, ми боялись, що не встигнемо надрукувати всі необхідні матеріали. Дякуємо рекламному агенству “Акцент-М” і особисто Максиму Червоненку за оперативність і традиційну якість друку. Дякуємо також Вікторії Бойко, що намалювала білу маршрутку з калиновими китицями, в яку ми “посадили” Шевченка і музикантів. Спасибі Андрію Єрмоленко, який надав свої малюнки для нашої акції і директору проекту Тельнюк:Сестри Назару Стригуну за найновіші записи гурту! Спасибі Дмитрові Красову, Максиму Червоненку, Наталці Бойченко, Сані Сергієнку і Юрі Жуку за безпосередню участь в акції: спілкування з водіями, розклейку наліпок і репродукцій, фото з місця подій. Дякую свекрусі Галині Сергієнко, що взяла на себе онуків, поки ми з друзями займались “перетворенням” маршруток, і своїй мамі Тетяні Толстіковій за гарячий і смачний обід:) Спасибі кожному небайдужому водію! Ну, і окрема подяка винуватцю події — Тарасу Шевченку. Йому — багато за що, зокрема хоча би за ці кілька божевільних і натхненних днів і за все це “своєрідне коло” чудових людей!

“Тарасова маршрутка” в діалогах і ситуаціях

Водій "Тарасової маршрутки" (фото Ю. Жука)
Водій "Тарасової маршрутки" (фото Ю. Жука)

Трохи діалогів і ситуацій з акції “Тарасова маршрутка”

Всі перемовини з водіями починались у нас однаково. Ми знайомились, далі я повідомляла, що з нагоди 200-річчя Тараса Шевченка ми з друзями вирішили реалізувати невеличкий проект, пропонувала водію увімкнути замість радіо диск з музикою на слова поета і дозволити розмістити в салоні репродукції картин Тараса Шевченка і Андрія Єрмоленка. А тоді наші розмови складались по-різному. Ось кілька найцікавіших спогадів.

***

Водитель: “Нормально отношусь. У меня жена учительница, что-то там делала с детьми на днях”.
Я: “Вы не будете против, если мы украсим салон картинами Шевченко?”
В: “Нам запрещено рекламу вешать”.
Я: “Но это не реклама, всего лишь картины!”
В: “Нас ругают за любую рекламу!”

***

В: “Конечно, вешайте (картины, — прим. авт.)! Я за Украину, а не за Россию, поэтому разрешаю!”

***

В: “Эту не надо, давайте другую! Дети ездят ведь! (я пропонувала картину “Марія”, — прим. авт.). О, эта пойдет! (“Костьол Святого Олександра”, — прим. авт.)

Шевченківська "Марія", чи може вона шокувати нинішніх дітей?
Шевченківська "Марія", чи може вона шокувати нинішніх дітей?

***

В: “Я вообще против, и тем более, укрАинского языка!”

***

В: “Мне кажется, что его гений слишком уж раздут! А вообще, мне просто ехать надо”.

***

В: “Да, пожалуйста. Тарасика мы любим, у нас дома все его сочинения! Дочка так вообще на нем повернута. Она и сама стихи пишет…” (До речі, цей водій навіть допомагав нам вішати репродукції і власноруч витер скло зовні, щоб наліпочку начепити! А ще ми з ним просто душевно поспілкувались “за життя”, — прим. авт.)

***

В: “А сколько заплатите?”
Я: “Это ж не коммерческое предложение, мы сами потратили много денег, чтобы все напечатать!”
В: “Ну, нет, бесплатно я не буду, хахаха!”

***

В: “Хорошая идея! Только надо было взять строительный степлер. Кнопки неудобно, конечно… А вообще, правильно! Пусть приобщаются к культуре (певно, пасажири, — прим. авт.)”.

***

В: “А почему рисунки серые?”
Я: “Ну, это видение автора (Андрія Єрмоленка, — прим. авт.)
В: “Было б лучше цветные. На сером фоне (стіни і стеля маршрутки, — прим. авт.) лучше бы смотрелось”.

Шевченко-даїшник (робота Андрія Єрмоленка, постер з "Мистецького Барбакану")
Шевченко-даїшник (робота Андрія Єрмоленка, постер з "Мистецького Барбакану")

***

Я: “Вот тут Шевченко в разных образах, например, вот тракторист, вот нефтяной магнат, где-то тут был гаишник…”
В: “Гаишника не надо, хахаха!” ( До речі, саме даїшника позитивно відмітили два інших водія, — прим. авт.).

***

В: “Девушка, какой культурный проект! Мне бы домой и спать!”

***

В: “Вешайте, вешайте, не знаю, правда, что директор скажет…”
Я: “Я могу поговорить с директором по телефону…”
В: “Да за Шевченко я сам от кого хочешь отобьюсь! Если еще и его у нас заберут, то что ж останется!” (Цей водій, поки ми ліпили картини, розказав нам все, що він думає про Путіна, про поточну ситуацію, про те, що його пропагандою російською не надуриш і головне, про самого Шевченка! Він просто і зрозуміло пояснював нам, чому Шевченко пророк і чому нам треба до нього дослухатись, про те, як дослівно поет описував те, що відбувається зараз, про його актуальність, про те, яку добру акцію ми вигадали. Прощався зі словами: “К сожалению, за 200 лет мы не поумнели. Прости нас, Тарас! Будем стараться!” — прим. авт.)

***

А ще був диспетчер на кінцевій зупинці, який весь час спостерігав, як ми спілкувались з водіями. І коли вже зібрались іти, попросив у нас диск, щоб послухати в машині, а ще кілька картин. Каже: “Я повешу в подъезде, вы не обидетесь?”

Акція в Запоріжжі “Тарасова маршрутка”

Планувалось, що в маршрутках гратимуть пісні на слова Тараса Шевченка
Планувалось, що в маршрутках гратимуть пісні на слова Тараса Шевченка (фото Ю. Жука)

9 березня в Запоріжжі з нагоди 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка за ініціативи творчої групи “Своєрідне Коло” з’явилися “Тарасові Маршрутки”. Спочатку планувалось пропонувати водіям ставити в салоні пісні на слова Кобзаря, для чого заздалегідь були записані диски (без малого три години музики різних жанрів та виконавців). Також організатори підготували яскраві роздруковані репродукції деяких картин Тараса і малюнків сучасного художника Андрія Єрмоленка, в яких поет предстає в різних образах (наприклад, короля рок-н-ролла, індійського божества, тракториста, супермена тощо). Всього планувалось залучити до проекту 20 машин. Ідею добре сприйняли в інтернеті, і буквально за пару годин небайдужі зібрали необхідну для друку всіх матеріалів суму. Отже зранку 9 березня організатори відправились спілкуватись з водіями на кінцевих зупинках.

Малюнки Андрія Єрмоленка в салоні запорізької маршрутки
Малюнки Андрія Єрмоленка в салоні запорізької маршрутки (фото Ю. Жука)

Реальність внесла свої корективи в початкові плани. Виявилось, що 90% машин мають проблемні магнітоли (може, це просто нам так “щастило”, але факт): відсутні або поламані дисководи, вже не кажучи про USB-вихід. Тож в більшості випадків ішлось тільки про міні-виставку в салоні. Але і тут не кожен ішов нам назустріч. Хтось посилався на керівництво, яке може бути не в захваті від “реклами”. Коли ж ми казали, що це не реклама, і не політика, а лише картини, і ми готові поговорити з керівництвом по телефону, часом з’ясовувалось, що просто водій сам до ідеї байдужий чи скептичний. Хтось був не проти розмістити, скажімо, три картини замість восьми. Лише одного разу я почула від водія, що він “вообще против, и тем более украинского языка”, при тому, що спілкувались ми сьогодні російською. Але цей випадок сьогодні був винятком. Загалом же водії сприймали ідею або нейтрально, або позитивно, висловлювали свою підтримку, розказували, що поважають Шевченка. Декому навіть не доводилось нічого пояснювати, лише зачувши ім’я Тараса Григоровича, вони радо йшли на контакт. І це насправді одне з найпозитивніших вражень від сьогодні.

Шевченко-художник
Шевченко-художник (фото Ю. Жука)

Загалом за день ми перетворили на “Тарасові” близько 15 маршруток (10, 9, 43, 79 маршрутів). Точний лік, на жаль, втратили, бо інколи “Тарасовими” вважали і такі, де водій дозволив розмістити дві чи три репродукції. З музикою від нас поїхали сьогшодні лише три машини, що, з одного боку, сумно, бо від початку ми робили ставку саме на музику. Але з іншого боку, ми розуміємо, що все одно не змогли б дізнатись, чи не вимкнув водій запропоновані пісні через 10 хвилин, бо смаки — все ж таки річ дуже індивідуальна. Але ми вирішили просто дарувати диски тим водіям, які погодились з нами співпрацювати, і вони щиро цьому раділи і дивувались, що так багато музики є на слова Шевченка, обіцяли послухати вдома.

Завтра плануємо задіяти ще кілька машин (у мене залишилось матеріалів ще на 7-8 маршруток).

День вийшов дуже насиченим емоційно і висновки в цілому позитивні. Серед водіїв ми зустріли кілька дуже цікавих і небайдужих чоловіків, що надзвичайно порадувало нас, і вже заради цього варто було придумати і реалізувати цю невеличку культурну авантюру!

P.S. Почитайте діалоги з водіями:) А тут можна дізнатись про підсумки акції і про тих, хто допомагав втілювати ідею.

Тарасова маршрутка рушає в путь
Тарасова маршрутка рушає в путь (фото Ю. Жука)