Запорізька весна зі смаком шоколаду

Вдячна публіка (фото А. Мосягіної)
Вдячна публіка (фото А. Мосягіної)

Музично-поетична феєрія зі смаком шоколаду відбулась! 13 квітня у Львівській майстерні шоколаду протягом двох годин запорізькі музиканти і поети дарували свою творчість і закликали Весну співати разом із ними. І судячи із сьогоднішньої погоди, ми таки її розчулили, бо зранку трохи дощить (сподіваюсь, не засмутили!).  Це був наш перший досвід подібного заходу у Львівській майстерні, тому не всі організаційні моменти вдалось прорахувати наперед, але певні висновки щодо цього на майбутнє ми зробимо. Від себе хочеться подякувати всім учасникам і колективу  закладу (окрема велика подяка офіціантам Івану, Марійці, Олені та барменові Олександру за розуміння, делікатність і відкритість до співпраці).

Ось таким позитивом закінчився вечір (фото А. Мосягіної)
Ось таким позитивом закінчився вечір. На знімку О. Сергієнко, О. Панасюк, М. Білик, О. Кулик, О. Філіпова і К. Шерстякова (фото А. Мосягіної)

Ми від початку не ставили за мету зробити театральне дійство. Мотив і настрій “Лісової пісні” — це просто те, що об’єднало в рамках вечора таких різних і самобутніх музикантів і поетів: Валентина Терлецького, Pat Seventhproof, Миколу Білика та Ксенію Шерстякову, Олену Панасюк, Уляну Кривохатько, Ольгу Філіпову і, власне,  мене, Олександру Сергієнко. Ми щиро ділились своїми емоціями і почуттями, думками і спостереженнями. І хочеться вірити, що глядачі не лишились байдужими. Тому закликаємо писати відгуки, критикувати, якщо є за що, або хвалити, якщо теж вважаєте за потрібне. Головне — не мовчіть! Бо зворотній зв’язок у будь-якій творчості — це те, без чого вона, себто творчість, просто неможлива!

А тепер просто без ремарок опублікую враження від однієї з глядачок — Аріни Мосягіної. Єдине, забігаючи наперед, і відповідаючи на “ложку дьогтю”, скажу, що, справді зауваження приймаються і наступного разу будемо ретельніше заздалегідь продумувати такі технічні моменти, як розташування столиків і бронювання місць. А от за добрі слова — щире спасибі!

Отзыв с галерки

Меня пугают люди, которым что-то интересно.
мой муж
после посещения «Весна ще так нiколи не спiвала»

Уважна і привітна Олена (фото А. Мосягіної)
Уважна і привітна Олена (фото А. Мосягіної)

Обстановка
Мы пришли под самое начало, поэтому разглядеть красоты «Мастерской» не успели. Найдя себе место под солнцем, мы пытались обратить на себя внимание официантов. На протяжении всего вечера попытки гостей установить контакт с официантами время от времени отвлекали на себя внимание от самого действа. До того, как открыли окна, в нашем уголке было душновато.

Публика
Случайных людей, практически, не было. Что порадовало: разговоров, типичных для «застольных» концертов было очень мало, и они не отвлекали от происходящего. Исключение, — общение с официантами, но к разгару действа они научились быть невидимыми и неслышимыми, за что им спасибо.

Валентин Терлецький вміє розтопити кригу в серцях (фото Ю. Жука)
Валентин Терлецький вміє розтопити кригу в серцях (фото Ю. Жука)

Концерт
Огромное спасибо организаторам за нулевой процент пафоса, спонтанность, ненавязчивый конферанс. А еще качественный звук: слышно было хорошо, но барабанные перепонки не лопались. Это уже уровень, респект!

После приветствия Саши Сергиенко, микрофон отдали «на растерзание» Валентину Терлецкому. У него была непростая задача: выступать первым для публики, которая, ИМХО, сама не знала, чего хочет больше: пищи для души или тела. Валентин был органичен, профессионален, лиричен. Может, плотины и не прорвал, но лед растопил. Видно было, что он сам кайфанул от того, что творил, а это ли не главное для артиста?

Когда выступала Саша Сергиенко, я пыталась установить невербальный контакт с внеземными цивилизациями официантами. Но я могла позволить себе такую роскошь, так как знаю ее стихи давно и долго, и многие из них мною читаны-перечитаны. Особенно, испанский цикл. Но все-таки, свое любимое «про Гауди» я послушала.

Милий мізантроп і філософ Pat Seventhproof (фото Ю. Жука)
Милий мізантроп і філософ Pat Seventhproof (фото Ю. Жука)

Во время выступления лиричной Ольги Филипповой, официанты таки вышли со мной на контакт. И соблазнившись конфетами, я пропустила обещанное эротичное произведение. Благо, стихи Оли выложены в интернете, сама Оля у меня в друзьях, так что «догнаться» ее творчеством я могу в любой момент.

К моменту выступления Pat Seventhproof львовские углеводы уже попали в мою кровь, поэтому творческая весна начала ощущаться в полную силу. Понравилось все: пение, лирика и музыка, подача себя и своего творчества. Я мысленно занесла Pat в список тех, к кому на концерт я бы пошла с радостью.

Затем снова были стихи. Как и Саша Сергиенко (если верить ее интервью), я плохо воспринимаю поэзию на слух. Однако Елена Панасюк заставила меня прожить вместе с ней каждую буковку ее произведений. Ее выступление было настоящим перформансом: голос, жесты, глаза, интонации… маленький кусочек чужой жизни, которая за минуты стала такой близкой… Я очень люблю стихи, написанные простым языком, – теми же словами, которыми мы общаемся в повседневной жизни. Но далеко не каждый мастер способен построить из этих слов что-то прекрасное и одновременно понятное каждому. Во всяком случае, очень женские стихи Елены меня зацепили очень сильно.

Уляна Кривохатько в образі Мавки (фото А. Мосягіної)
Уляна Кривохатько в образі Мавки (фото А. Мосягіної)

Ульяна Кривохатько. Почему-то вспомнилась Цветаева и её: «Моим стихам, написанным так рано, когда не знала я, что я поэт». Ульяна уже начинает осознавать себя поэтом. Её юность, жизнеутверждающая и протестная, находит выход в ее стихах-манифестах. Интересно увидеть, во что разовьется ее творчество в более зрелом возрасте, когда мысли и мечты дополнит жизненный опыт. Но даже сейчас эти мысли и мечты захватывают внимание. В общем, Мавка меня очаровала.

К завершающему аккорду этой феерии я была вообще не готова. То, что сделали Ксения Шерстякова и Николай Билык – это и есть магия. Настоящая весенняя магия. В какой-то момент даже комок подкатил к горлу: настолько искренне, чисто, откровенно и естественно было то, что они делали. Эта пара, безусловно, мой фаворит. Скромная Ксения, талантливый мультиинструменталист и композитор, и Николай, погружающийся в свои песни и выдающий нам мощный поток своих эмоций, — спасибо вам за сказку. Даже мой муж, который на подобные мероприятия приходит больше за компанию, не остался равнодушным. Как могли эти цветы расцвести среди серости нашего бездуховного города, для меня загадка. Кажется, я бы могла их слушать часами. Желаю ребятам сохранить этот огонек света, который они нам сегодня дарили, на всю жизнь. В общем, эта часть рецензии для меня самая трудная, так как сложно облекать в слова эмоции от эмоций.

Львівські ласощі (фото А. Мосягіної)
Львівські ласощі (фото А. Мосягіної)

Субъективная ложка дегтя (сорри)
Так как это первое мероприятие — все простительно. Но хотелось бы большей продуманности с размещением гостей. Как вариант, можно ввести бронь на конкретные места с планом зала и расположением каждого столика. Возможно, с предоплатой. Пусть народу будет меньше, зато и отвлечений на официантов, разговоры и прочее тоже будет меньше. И хотя наши соседи были милыми людьми и меня не напрягали, лично я, как существо социопатическое, предпочла бы сидеть отдельно. Ну и на будущее: надо как-то провзаимодействовать с кафе, чтобы то ли заранее заказать какой-то базовый набор блюд и напитков, то ли на такие вечера привлекать больше официантов. А то мысли о хлебе насущном (меню) и о его добыче (квест: поймай официанта) отвлекали от пищи духовной.

Олександра Сергієнко і Ольга Філіпова (фото Ю. Жука)
Олександра Сергієнко і Ольга Філіпова (фото Ю. Жука)

Резюме
Спасибо Саше, Оле и всем участникам за этот вечер. Весна перемогла! Хороший звук, грамотное построение программы, дозированное присутствие каждого из участников на сцене и приятная атмосфера — все это создало весеннее настроение.

И вообще, радует, что такие мероприятия поводятся. Ведь в пору моего студенчества культурно-литературная жизнь молодежи ограничивалась сейшенами, пением под гитару в переходах да литературным клубом «99». Поэтому то, что сегодня произошло, лично в меня вселило оптимизм и веру в то, что секс в СССР культурная жизнь в Запорожье возможна.

З.Ы. Комментарий моего мужа во время прочтения рецензии: «Опять про официантов, — да что ж это такое?»

Весна ще так ніколи не співала!

13 квітня 2013 музично-поетична феєрія зі смаком шоколаду
13 квітня 2013 музично-поетична феєрія зі смаком шоколаду

М а в к а
Ох, як я довго спала!
А хто мене збудив?
Л і с о в и к
Либонь, весна.
М а в к а
Весна ще так ніколи не співала,
як отепер. Чи то мені так снилось?

Ні! Не наснилося, Мавко! Втомлені від довгої сірої зими і надихнувшись атмосферою містики і кохання “Лісової пісні” Лесі Українки, запорізькі музиканти і поети вирішили зустріти і привітати Весну своїми найкращими піснями і віршами.

Для вас співатимуть:
* Валентин Терлецький
* Pat Seventhproof
* Микола Білик

Вірші читатимуть:
* Олена Панасюк
* Ольга Філіпова
* Уляна Кривохатько
* Олександра Сергієнко

Зустріч відбудеться 13 квітня 2013 р. о 18:00 у привітній і затишній Львівській майстерні шоколаду, що на пр. Леніна, 171. Ми впевнені, що українська поезія і пісня у поєднанні з вишуканим смаком і ароматом львівських ласощів подарують вам чудовий настрій суботнього вечора!

Вхід вільний
(Ви робите будь-яке замовлення з меню і просто насолоджуєтесь смаком, словом і звуком!)

Бронювання місць за телефонами:
068-448-20-58
098-428-59-06
063-750-36-79

Зустріч ВКонтакті

Хай буде шоу! (звіт)

Хай буде шоу!Шматками серце рветься,
Грим від сльози зітреться…
Та всміхаюсь я знову.

Це рядки з пісні “Хай буде шоу!” (“Show must go on” by Queen), яку Україна почула у виконанні Станіслава Котляра в одному з випусків програми “Х-Фактор”. Виступ Стаса вразив не лише суддів, а й усіх глядачів по обидва боки екрану. Та тоді ще ніхто не знав, що насправді ці слова означають для молодого чоловіка…

Стас має вроджений порок серця. За свої 28 років він переніс уже кілька операцій, та наразі серце вже вичерпує свої резерви, отже прийшов час, коли життєво необхідна трансплантація.

Музиканти Запоріжжя вирішили підтримати талановитого і просто хорошого чоловіка і принаймні трохи допомогти зі збором коштів на операцію. Отже 28 грудня 2012 року в арт-клубі “7 Док” відбувся благодійний концерт за участі “Nasluhu”, Pat Seventhproof, “Крапки”, Юрія Кулініча, Андрія Толстікова (Своєрідне Коло) і кавер-бенду Романа Шудренка “Зефір”.

Хочеться подякувати всім, хто був причетний до цього заходу: артистам, які ділились своєю творчістю, доброзичливій публіці, колективу арт-клубу, людям, які допомогли з перевезенням інструментів і апаратури.

Для Стаса ми зібрали 1435 грн. Ясна річ, це лише мала частка від загальної необхідної суми. Але небайдужі люди по всій Україні влаштовують подібні акції, тож ми впевнені, незабаром грошей на операцію цілком вистачатиме.

Та навіть не це головне! Сподіваємось, Стас відчує настрій, створений музикантами і глядачами! Кажуть, коли кілька людей від щирого серця бажають одного й того ж, їхні думки набувають більшої сили. Позавчора, Стасе, ми всі бажали тобі міцного здоров’я з новим серцем, а також любові і натхнення! Бо ти і твоя творчість справді перетворюють світ на краще. Отже, хай буде з тобою сила і show must go on!

Трохи фото від Юри Жука

Чарівні, сонячні, ліричні, романтичні Сергій Жаровський і Анна Денисова (Nasluhu) відкрили вечір.

Анна Денисова
Анна Денисова
Nasluhu
Nasluhu
Сергій Жаровський
Сергій Жаровський

Артист, чиї пісні можна слухати, заплющивши очі і пірнувши у свої думки та відчуття. Меланхолійний, відвертий Pat Seventhproof.

Pat Seventhproof
Pat Seventhproof

Драйвові, веселі та, як завжди, несподівані — гурт “Крапка”! З невеличкими дотепними екскурсами в історію, етнографію та міфологію.

Крапка
Крапка
Дмитро Чугаєвський
Дмитро Чугаєвський
Тарас Василенко
Тарас Василенко
Тарас Білка
Тарас Білка

Ліричний, пронизливий у творчості Юрій Кулініч та його абсолютно душевний гурт.

Юрій Кулініч і Катя Вінні
Юрій Кулініч і Катя Вінні
гурт Юрія Кулініча
гурт Юрія Кулініча

Михайло Погорнєв
Михайло Погорнєв

Якоїсь миті зі сцени зник Юра і гурт перетворився на “Своєрідне Коло” уже з Андрієм Толстіковим!

Олександр Заблоцький і Андрій Толстіков
Олександр Заблоцький і Андрій Толстіков
Одне з небагатьох фото, де видно барабанщика — Олександра Сергієнка
Одне з небагатьох фото, де видно барабанщика — Олександра Сергієнка

І насамкінець — порція драйву від кавер-бенду Романа Шудренка, гурту “Зефір”.

Роман Шудренко
Роман Шудренко
Зефір
Зефір

І публіка, без якої не зміг би відбутись концерт!

P.S. Для тих, хто хотів би допомогти Стасу Котляру.

Реквізити ПриватБанку:
– отримувач – ПриватБанк;
– найменування банку – ПриватБанк;
– номер рахунку – 2924 4825 509 100;
– МФО – 305 299;
– ОКПО – 1436 0570.

Номер карти ПриватБанку для поповнення через термінал самообслуговування (без комісії):
– 5211 5373 1906 8420.

WebMoney:
– номер гаманця в гривнях – U320289577274;
– номер гаманця в рублях – R277395631360;
– номер гаманця в доларах США – Z145159442204.

Хай буде шоу! — благодійний концерт

28.12.2012 Арт-клуб "7 Док"
28.12.2012 Арт-клуб "7 Док"

Друзі, молода, талановита і просто хороша людина — Станіслав Котляр — потребує нашої допомоги! Ви могли чути його в минулому сезоні шоу “Х-фактор”, де Стас співав українською мовою “Show must go on” (“Хай буде шоу”). Зараз 28-річному хлопцеві мають пересадити серце.
Запорізькі музиканти висунули ідею провести благодійний концерт, щоб допомогти Стасу зібрати грошей на операцію.

Концерт відбудеться 28.12.2012 в арт-клубі “7 Док”. Початок о 18:00. Вхід 30 грн.

Зустріч ВК

Всі зібрані кошти будуть передані Стасу Котляру.

У концерті візьмуть участь:

Для тих, хто хотів би допомогти:
Реквізити ПриватБанку:
– отримувач – ПриватБанк;
– найменування банку – ПриватБанк;
– номер рахунку – 2924 4825 509 100;
– МФО – 305 299;
– ОКПО – 1436 0570.

Номер карти ПриватБанку для поповнення через термінал самообслуговування (без комісії):
– 5211 5373 1906 8420.

WebMoney:
– номер гаманця в гривнях – U320289577274;
– номер гаманця в рублях – R277395631360;
– номер гаманця в доларах США – Z145159442204.

Скляні промені кохання

"Дорога зі скла" у Запоріжжі (фото С. Бутко)
"Дорога зі скла" у Запоріжжі (фото С. Бутко)

Зробивши підбірочку всіх вражень про запорізький концерт сестер Тельнюк, які ми змогли знайти, та поділившись посиланням на неї в соцмережах, ми, самі того не чекавши, викликали в декого хвилю спогадів, та таку сильну, що не було змоги цими спогадами не поділитись. І це, помітьте, вже коли два тижні минуло з моменту події!

Олена Жуланова: Весь тижень була страшенна спека. Температура на градуснику за вікном невблаганно змушувала шукати затинку, чи то на березі якогось ставка, чи то в затишку домашньої оселі… Травневі спекотні аномаліі били усі відомі рекорди…І ось пішла злива… І дощ, рясно вкивши виснажену землю затоками, приніс в моє місто таку очікувану прохолоду. І якось одразу повітря стало ясним, і свіжість подощевими краплинами знаходила у запиленних заводами легенях палку зустріч… І замарило…

Весь тиждень я чекала на концерт сестер Тельнюк… Я заздалегідь купила квитки і була в піднесеному настрої — мені відкриється душа… З прохолодою прийшло і стійке враження того, що негаразди минучі, що  культурну спрагу буде вгамовано, що і у моєму маргінальному місті, буде хоч на короткий проміжок часу встановлена рівновага гармонії, любові до себе, ближнього, Батьківщини… І я не помилилась! З того самого моменту, коли смичок торкнувся інструментів, щоб перевірити лад, — я пропала!!! Я босоніж крокувала по дорозі зі скла… Я мандрувала трансатлантичним літаком… Я заздрила Єлізабетт Анн, що вона звикла бачити такі тумани!!! Я розчинилась у безмежному коханні!!! Без останку… Без можливості на втечу… Полонянка скляних доріг — я прожила годину в такому рідномі світі, що попри всі закони буття, мені хотілось, щоб ця мить не зникала!!!

І кола перетнулись, і лірика жінки виринала з-поміж рук, губ, струн, клавіш. Три чоловіка — три жінки — а враження, що мало Всесвіту!!!

Я тепер інша — і за це вдячність сестрам Тельнюк!

Галина і Леся Тельнюк в програмі “ЛітПроСвіт” (ТРК “Запоріжжя”)

Спілкування із пресою. Запоріжжя. 26 травня 2012 року (фото А. Переверзевої)

Сюжет програми “ЛітПроСвіт” ЗОДТРК про концертну програму “Дорога зі скла” Галини і Лесі Тельнюк на вірші Оксани Забужко (вийшов на екрани 8.06.2012).

В сюжеті дует «Тельнюк: Сестри» розповідають про співпрацю із Оксаною Забужко і значення для них її поезії; про сучасних українських поетів чия творчість цікава їм; про Миколу Вінграновського; про власну поезію і її життя у надрукованих текстах та про роботу з архівами свого батька — літературознавця, поета-шістдесятника Станіслава Тельнюка.

Всі відгуки про “Дорогу зі скла” в Запоріжжі

"Дорога зі скла" у Запоріжжі (фото С. Бутко)
"Дорога зі скла" у Запоріжжі (фото С. Бутко)

Вирішили зібрати до купи відгуки на нашому сайті, а також на сторонніх ресурсах, про концерт сестер Тельнюк “Дорога зі скла”, який відбувся у Запоріжжі 26.05.2012.
Допис буде оновлюватись, якщо з’являтимуться нові матеріали.

Отже, на нашому сайті про концерт ви можете почитати таке:

Подивитись-послухати інтерв’ю з сестрами:

Замітка в обласній газеті "Суббота-плюс"
Замітка в обласній газеті "Суббота-плюс", 31.05.2012

Відгуки в інтернеті та друкованих ЗМІ:

Сестри Тельнюк і Олександра Сергієнко в ефірі радіо “Запоріжжя-FM”

26.05.2012, ефір на радіо “Запоріжжя-FM”
В рамках програми “Діапазон” Аліса Подорожня спілкується з Олександрою Сергієнко (творча група “Своєрідне Коло”) та Галиною і Лесею Тельнюк.

Сестри Тельнюк у гостях радіо "Запоріжжя-FM"
Сестри Тельнюк у гостях радіо "Запоріжжя-FM", 26.05.2012 (фото Н. Стригуна)

Свет, любовь и волшебство

Ще один яскравий відгук про концерт сестер Тельнюк у Запоріжжі, що з’явився одним з перших, спочатку в приватному листуванні, потім тут, в коментарях до мого звіту. Але він настільки світлий, влучний і сповнений щирих емоцій, що, думаю, варто його опублікувати окремо. Тож вашій увазі — враження Маргарити Матвієнко:

Галя Тельнюк
Галя Тельнюк, Запоріжжя, 26 травня 2012 (фото Н. Бойченко)

Александра, я благодарю тебя за смелость, с которой ты взяла на свои хрупкие плечи организацию концерта. За твой порыв, воплотившийся для меня (по моим наблюдения – для всех, кто был в зале) в этом волшебстве, в открытии, которые так редки и так ценны, которые хочется сохранить в сердце словно сияющие бриллианты…

Ты уже написала в своем отзыве практически все то же, что могла сказать бы и я. Подписываюсь под каждым словом. “Вот она, Женская душа. Хрупкая и ранимая, сильная и трепетная, обжигающая и ласкающая, бездонная и вознесенная, мудрая и чувственная” – примерно в такие слова я могу перевести свое состояние после концерта. Все правда: и про стихи, которые понимались сердцем, и про искренность, и про высочайшее мастерство, вкус, талант, неповторимость звучания…. И это невозможно описать.
Я никогда не слышала про сестер до концерта. Начинала слушать, отмечая, как ум оценивает, сравнивает, рассуждает. Чувствовала настороженность зала и осторожность выступающих, которые то ли шли, как по стеклу, то ли сами находились за стеклом, за туманом непонимания. И вдруг показалось, как будто слышится звон опадающего стекла, разрывается стена, звуки начинают проникать прямо в душу. И ум замолчал, уступив место чувствам. Каждая песня открывала все новые укромные уголки в душе, по щекам текли слезы, в которых не было ни капли грусти. Это были слезы очищения, похожие на весенний дождь. Слезы счастья от узнавания самого прекрасного, глубокого, потаенного. Одна композиция за другой умело создавали целостность, складываясь в объемные пазлы. Женщина, которая задыхается в фальшивом искусственном мире, сохраняет в себе полноту чувств, пронизывающую века, сопереживает случайным прохожим, в которых видит продолжение себя, наполняет обережной силой любимых и близких, через себя создает новый мир. Женщина, способная творить волшебство своим присутствием в этом мире.

Леся Тельнюк, Запоріжжя, 26 травня, 2012
Леся Тельнюк, Запоріжжя, 26 травня 2012 (фото Н. Бойченко)

В это невозможно не верить, невозможно это не почувствовать, слушая сестер Тельнюк. Ведь они создали все это своим талантом,своим присутствием. Пустой поначалу зал стал объемным, насыщенныйм, заискрился глубиной раскрывшихся сердец. Я слышала дыхание всего зала, востоженные взгляды ощущались даже спиной. Крики браво сами вырывались из груди, переполненной чувствами. И все это без “раскрутки”, без спецприемов. Только музыка, голоса, поэзия, искренность. Настоящее искусство, с которым так редко имеешь счастье соприкоснуться! Браво, сестры! Браво всей команде! Браво организаторам!
И огромное спасибо за эту песню “на бис”, которую я ждала, всем сердцем хотела услышать еще раз.
И очень жаль, что многим не посчастливилось попасть на концерт. Я сразу же начала искать их песни на ютубе. Нет, это нельзя слушать! Это исполнение нельзя снимать любительской камерой, обрезающей больше половины звуков. Разве что передача Марии Бурмаки, в которой сестры исполняют песни из этого концерта. Но там теряется целостность действа. Весь концерт – единое музыкальное произведение, составленное из шедевров. Его можно назвать целительным в прямом смысле слова. Сделали надрез панциря на сердце, аккуратно раскрыли, осветили все темные места, очистили любовью и высоким искусством, наполнили силой и верой, восстановили “кола”, и приложили бальзам.
Галя и Леся – вы настоящие волшебницы!
Хочется еще раз принимать вас в нашем городе. Теперь уже каждому, кто побывал, будет о чем рассказать. Не у одной меня появилось желание привести всех своих знакомых на ваш концерт. Исцеление нужно всем! Чистота и искренность нужны всем. Свет, любовь и волшебство – нужны всем!
БЛАГОДАРЮ!

Відео-інтерв’ю сестер Тельнюк на ТРК “Алекс”

У двох випусках програми “Лайф у кайф” (запорізька ТРК “Алекс”) юні журналістки спілкувались з Галиною і Лесею Тельнюк на тему моди, краси, жіночості, творчості і, звісно ж, нової програми “Дорога зі скла”.