Невгамовна муза і розсудливий джедай. Олександра Сергієнко та Андрій Толстіков

Формула щастя

Невгамовна муза і розсудливий джедай. Олександра Сергієнко та Андрій Толстіков
Дивлюсь на свого малого і розумію: дитині справді дуже мало потрібно, щоб бути щасливою. Коли дитина щаслива — вона сміється. І тут неможливо помилитись! І від щастя до печалі один крок, але й такий самий один крок у зворотному напрямку! І жодних труднощів. Жодного складного пошуку. Жодних надуманих проблем. Дитина сидить поруч з мамою, бавиться ложкою і каструлею (навіть не яскравими іграшками!), час від часу заглядає мамі в очі, в моменти особливої ніжності підхоплюється на ніжки і присмоктується до маминої щоки а потім продовжує свою нехитру гру… І ти усвідомлюєш, що для щастя всього лише потрібно бути поруч з кимсь, кому беззастережно довіряєш, хто не втручатиметься у твій простір, якщо ти сам не захочеш, але просто буде поряд, і у складній ситуації ти зможеш звернутись по допомогу, навіть без слів. І цей хтось — частина твого світу. Бозна чому так сталось, але так є. І це добре! І це щастя!

Дитина росте… Пізнає світ і все далі і далі насмілюється відходити від мами. Інші люди стають все цікавішими. З татком так весело гарчати і беркицати на дивані… Бабуся знає смішні віршики… А ще дітки, з якими все частіше виходить грати у дворі… Але формула щастя все одно лишається простою. Дитина не робить того, що їй не подобається. А все, що вона робить, — робить із натхненням! Звісно, буває і нудно. Та дитяча нудьга ніколи не розтягується на години, не кажучи вже на дні, тижні, місяці. Якщо все навколо вже вивчено, то просто треба долізти до он тієї шухляди! Напевно, там будуть цікаві знахідки!..

Та час минає. І згодом стає зрозумілим, що дитина більше любить малювати. Чи танцювати. Чи бігати з дітьми. Чи, навпаки, любить усамітнитись з конструктором або мозаїкою. З’являється щось, що приносить найбільше радості, та й сама ця радість набуває відтінків: переповнює гордість за перший у житті складений віршик чи валить з ніг приємна втома від підкорення нового дерева; посинілі від тривалого пірнання у річці губи осяює посмішка чи захоплює процес майстрування справжньої табуретки удосконаленої моделі для коханої бабусі… І все одно не набагато змінилась формула щастя. Любов і взаєморозуміння у родині та заняття, яке приносить задоволення.

Та рік за роком дорослішає дитина. Школа, випускний, універ, кохання, робота, своя родина… І чомусь проста формула щастя стає дуже складною. З’являється втома, лінь, пошук себе заводить у такі нетрі, з яких не знаєш як вибратись. А потім увечері дивишся на власну дитину і починаєш згадувати…

Так, колись ми з братом, сидячи у підвалі і перебираючи картоплю, вигадували пісні та самі собі їх співали. І нудна робота не здавалась уже такою, бо ми швидко з усім порались. А ще раніше самі вигадували коротенькі лялькові вистави для батьків. Я друкувала на машинці сценарії. Це, між іншим, мені подобалось не менше, ніж самі вистави! А ще створювали “секретні організації” та “слідкували за порядком і дотриманням справедливості”. Також я любила “вчити”, “писала конспекти” і “влаштовувала контрольні”, а брат з дитинства конструював дивовижні механізми з усього непотребу, що тільки опинявся у полі нашої діяльності…

Дітки виросли. Я вчитель у декретній відпустці. Брат — інженер-конструктор.  Я пишу вірші, брат — музику. Час від часу невгамовна муза підбиває нас “щось таке влаштувати” і ми це робимо. І озираючись назад, я розумію, що ми з ним просто продовжуємо грати у наші улюблені “дитячі ігри”. У дитинстві ми робили це просто тому, що це подобалось. І тепер робимо так само — це приносить задоволення і дарує відчуття щастя. Можливо, формула щастя і стала дещо складнішою. Та в моменти, коли в ній з’являється забагато невідомих, я дивлюсь на свого малого, і згадую, що насправді все значно простіше. Треба слухати своє серце і дозволяти йому радіти. Не коли-небудь завтра. А сьогодні. Прямо зараз!

Вас також може зацікавити

2 thoughts on “Формула щастя
  1. В жизни столько граней, и только нам выбирать самые яркие.
    Вот веришь на просторах сети совершенно случайно забрела к тебе на страничку)))
    В переплете дней мы так часто забываем про самое главное.
    Спасибо тебе, Шур) Я прочитала свои мысли.
    Здоровья всей ВАШЕЙ семье. Берегите друг друга!

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *