Каса! Рація! Сюрреалізм!

Дмітрій Єгоров
Дмітрій Єгоров

Якщо ви думаєте, що я з’їхала з глузду, ви помиляєтесь. Я всього лише озвучила гасло запорізьких сюрреалістів. “Кого-кого?” – здивуєтесь ви. Так, вам не почулося. В гостях у “Своєрідного Кола” голова “Сюрреалістичного Альянсу”, за сумісництвом журналіст і поет, Дмітрій Єгоров.

Отже, Дмитре! Чому сюрреалізм? Що він для тебе?
Чому люди обирають ту чи іншу релігію? Тому що вона дає їм пояснення того, що було, що є і що буде. Сюрреалізм так само. Звичайно, якщо підходити до нього з широко відкритими очима… Або з широко закритими – як раз сюрреалізму це байдуже.
Сюрреалізм (і його прямий нащадок – ситуаціонізм) – це не стиль, це система поглядів, це світогляд! Він пояснює, як треба творити, як треба любити, як треба ставитися до людей, врешті решт, за кого треба голосувати… Сюрреалізм каже: “Не бійся! Кохай! Створюй! Готуй революцію! Борися за справедливість! Знову кохай і знову твори! Розважайся! Їж солодке! Не будь в натовпі – в нас є інший!” Ну і головне: “Думай! Фантазуй!” Це – суть сюрреалізму. Мрія (та сама, дитяча, щира, чиста) стоїть на вершині! У будь-якому питанні – від політики до творчості.
З іншого боку, сюрреалізм, як це не дивно, ще молода ідеологія. Те, що відбувалося в 20-30-ті роки, було для сюрреалізму, на мій погляд, як для комуністів Маніфест комуністичної партії та листування Маркса з Енгельсом. Мали пройти десятки років, щоб слова з листів стали реальністю… Сюрреалізм зараз на стадії, коли те, що колись наговорили і написали, може перетворитися на ідеологію, яка змінить світ. Тим цікавіше! Так, є “класики”, але в нас зараз є можливість переосмислити їх ідеї, надати їм нового духу…
Для “Сюрреалістичного Альянсу” сюрреалізм – це, в першу чергу, Прапор, Символ, а не Кордон. Це – основа, але не обмеження. Футурист та реаліст будуть іти в одній колоні з сюрреалістом. Більше того, можу чесно зізнатися, що нам, сюрреалістам є, чого повчитися в футуристів. Бо вони таки брали участі щонайменше у двох ВДАЛИХ революціях ХХ сторіччя…

Навколо можна зустріти кого завгодно: комуністів, націоналістів, пофігістів… Чи багато в суспільстві людей, готових сприйняти ідеї сюрреалізму і долучитися до Альянсу? Чи, може, ця ідеологія для вузького кола “обраних і втаємничених”?
Давайте подивимося на тих самих націоналістів, комуністів, пофігістів… Скільки з них дійсно розуміють сенс своєї ж власної ідеології? Правильно, те саме коло “обраних”. Всі інші обрали ту чи іншу ідеологію, бо вона в доступній формі відповіла їм на кілька наразі важливих питань. Людина не любить євреїв – каже, припустімо, “я – націоналіст”. Людина живе минулим – каже “я – комуніст”. От і вся ідеологічна боротьба. Все інше (економічна програма, естетика політичної сили) людина сприймає “автоматом”.
Тому нам, сюрреалістам, треба наші ідеї лише передати однією формулою, простою та зрозумілою. Ми – за те і те, і проти того і того. Наприклад, “ми – за диктатуру творчих людей, ми проти ідеології споживання”. Звичайно, зараз ми у вузькому колі даємо відповіді один одному і собі на ґрунтовні глобальні питання. Але в цьому немає нічого страшного. Бо всі великі рухи так чи інакше починалися з так от вузьких кіл… Але перші кроки вже зроблено, і тому одна з наших “мантр” зараз – “Масовість, масовість і ще раз легальність”. Намагаємося дивитися на розвиток нашого “кола обраних” саме з прицілом на масовість.
А перспективи – неосяжні. Бо наш “ідол” – це творчість, а будь-яка людина народжується творчою натурою! Це не питання “НАТО чи Росія”, це не питання “Нація чи Клас”, це питання внутрішньої природи людини! В решті решт, Бог створив людину “за образом своїм”, а він був Творцем, інженером, митцем, а не банкіром і не слюсарем, не лівим і не правим.
До речі, про людей, готових сприйняти ідеологію. В Україні немає справжніх націоналістів та комуністів, тож “Сюрреалістичному Альянсу” доводиться і доведеться у найближчі часи віддуватися і за одних, і за інших…

Якими досягненнями “Сюрреалістичний Альянс” може наразі похвалитись? Що має в задумах?
Мені б хотілося відзначити не те щоб досягнення, але доволі цікавий вклад в культурологію. Наприклад, ми звичайно не відкрили, але дістали з якихось запилених глибин і по-новому показали суспільству Гійома Аполлінера і д’Аннунціо, показали чудову реалістичну (!) творчість Далі (цьому була присвячена “Декада іншого Далі”)… Нехай це зараз бачили і читали два десятки людей. Але я точно знаю, що за кілька років дослідницькі роботи “СюррАльянсу”, зокрема, і мої, будуть використовувати як джерела інформації для рефератів та доповідей.
Ну і, звісно, ми почали опосередковано вчити бачити більше, ніж можна побачити на перший погляд.
Плани? Розширювати склад “Сюрреалістичного Альянсу”, популяризувати його… Ну, це така, “повсякденна” праця. Особисто я дуже хочу, щоб російською чи українською мовою були перекладені твори і мемуари сюрреалістів. Бо це дуже дивно! Нашому співвітчизнику відкритий тільки верхній шар: картини Далі (та й то не всі, повертаючись до “Декади іншого Далі”), вірші Аполлінера, уривки з мемуарів, біографії… Все! Величезний шар творчості сюрреалістів (літературної, звичайно), написаний французькою – і досі не перекладено! Мені не вдалося знайти бодай якийсь переклад журналу “Сюрреалістична революція”, який видавав Андре Бретон! Ви тільки подумайте: “офіційний рупор” сюрреалістів існує у начебто безмежній Мережі лише у вигляді своєї назви!

Політично-сюрреалістична акція
Політично-сюрреалістична акція

Дмитре, на останніх виборах ти балотувався у міську раду. Який досвід ти здобув? Чи не з’явилась огида до політики?
На превеликий жаль, огида до політики в мене з’явилася значно раніше. Але я ще не втратив залишки надії, що політика може змінитися. До того ж вона залишається (поки що) дуже і дуже цікавою справою. Я навіть не розумію, що може бути цікавіше за мітинги, оформлення партійних документів, голосування, формування ідеології та її реалізація! Без жартів! Я таки фанат цієї справи. Думаю, що тільки кіно, музика і командні види спорту можуть давати трохи більше відчуття повноцінного життя.
Вибори розставили остаточні крапки над “і” для “Сюрреалістичного Альянсу”. Відтепер ніхто не може сказати, що ми не політична спільнота! Кандидат в депутати – сюрреаліст, 3 його довірені особи – сюрреалісти, програма – сюрреалістична щонайменше наполовину…
Цікаво було те, як під час нашої кампанії по-різному розкривалися різні люди. І це у нас, де не були задіяні тисячі гривень і сотні людей!!! Хтось виявився блідою тінню самого себе, хтось – навпаки, наче перероджувався! Дуже цікаво!
Власне, “Сюрреалістичний Альянс” без цих виборів не прожив би. Дія формує організацію. А кращої дії, ніж вибори, годі й шукати! Та й у ЗМІ ми потрапили завдяки нашій акції “Досить вибирати мудаків!” саме під час виборів!
Досвід, звичайно, величезний, але просто так цього не пояснити…
І, користуючись нагодою, хочу ще раз подякувати тим, хто був поруч від початку і до кінця, без зайвих розмов і сумнівів. Впевнений, наступного разу буде значно цікавіше і краще!

Не можу не спитати, як “СюррАльянс” розуміє поняття патріотизму і чи взагалі варто перейматись питанням “патріотичного виховання”?

Якщо сюрреалісти хочуть стерти кордони між реальністю і сюрреальністю, то можна не сумніватися, що кордони між країнами – то взагалі дрібниця.
Мабуть, через це в “СюррАльянсу” немає чіткого напряму на патріотичне виховання.
З іншого боку, ми ставимо собі за мету виховання цілісної особистості. І я не можу собі навіть уявити, як може бути цілісна особистість без почуття патріотизму! Це нонсенс.
Одразу хочу зазначити, що я не кажу зараз про патріотизм як деяку сакральну любов до країни, коли людина, скажімо так, засинає і прокидається з ім’ям Батьківщини. Це, знаєте, не кожному вдається – серцю не накажеш! Я кажу про хоча б елементарну прагматичну повагу до країни, таку повагу, яку людина повинна мати до сім’ї, до свого трудового колективу… Це зовсім нескладно! Але це є складова цілісної особистості. Без цього – ніяк!
Крім того, все ж не обмежується одним “Сюрреалістичним Альянсом”. Я вважаю себе патріотом і намагаюся в межах власних сил підтримувати патріотичний рух поза організацією. Так само роблять інші… Скажімо, “Своєрідне Коло” – яскравий приклад того, як люди, близькі до “СюррАльянсу” проводять патріотичну виховну роботу в іншій формації, і мають при цьому безумовну підтримку нашої організації.

І наостанок. В новому романі “Записки українського самашедшего” Ліна Костенко змальовує “Сюрреалістичний Вавилон сучасного світу”. Це такі собі нотатки про все, що відбувається навколо і потрапляє в поле зору героя. Картина справді вимальовується сюрреалістична і абсурдна навіть. Ця сюрреалістичність і абсурдність лякає героя, бо він уже не знає, чи світ збожеволів чи він сам. Отже, які в тебе будуть сюрреалістично-практичні поради, як звичайній людині не з’їхати з глузду в цьому божевільному світі? І думаю, порадами завершимо це листування “маркса-енгельса”:)
Правильно. А то не буде, про що розмовляти в інтерв’ю з “Times”!На противагу іншим відповідям, ця буде максимально лаконічною. Як не з’їхати з глузду? Треба приєднатися до “Сюрреалістичного Альянсу”, звичайно…

Вас також може зацікавити

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *