Повернутися до себе

2012 рік, "Українською прикольніше" (фото А. Мосягіної)
2012 рік, “Українською прикольніше” (фото А. Мосягіної)

Замахали. Кореспонденти певних ЗМІ беруть інтерв’ю або коментарі, на які я витрачаю багато часу, а через день-два пишуть вибачення типу “Пані Оксано, топ-менеджмент нашого телеканалу (онлайн-видання) вирішив, що питання мови, культури, історії та національно-патріотичного виховання, на яких Ви спеціалізуєтеся, не на часі. Знайшлися більш важливі теми, яким буде присвячено ефір (або шпальти)…”. Всьо. Починаю складати список ЗМІ, яким відмовлятиму з порога.

P.S. Люди, які ухвалюють рішення в інформаційній сфері, так і не зрозуміли, чому в України не стало Криму й частини Донбасу.

Оксана Левкова, виконавчий директор ВГР “Не будь байдужим!”

Хотіла написати якісь думки до Дня української мови і писемності. Наприклад, згадати акцію 2012 року “Українською прикольніше”, коли ми роздавали книжки на вулицях. Тоді я писала про це так: Читати далі “Повернутися до себе”

Геловін vs Святвечір

Ок. Давайте не про вибори. А про традиції.

Не коментуватиму серію мотиваторів проти Геловіна з релігійним нахилом. Це тема окремої розмови. А от більше про те, що “чуже святкуємо, а свого не знаємо”. Визнаю, мене воно теж часом шкребе. Але водночас я зустрічаю й інші нарікання від справжніх знавців традицій. Коли, скажімо, ВВС зняли фільм про Хортицю на 4 хвилини, але там “не тих козаків показали”, і вбрання не те, і ваще Січі на Хортиці не було, і все те шароваництво, а не справжні традиції, і суцільна ганьба, коротше. Майже зрада:) Так от, наскільки я можу судити, оцей весь Геловін — таке саме “шароварництво”. Попса тобто. Чисто по приколу вирізати з гарбуза ту голову. Ну, ще розфарбуватись під зомбака. Ніхто не згадує корені свята, не вкладає жодного глибоко змісту. Гарбуз і зомбаківський прикид. Ну, як наші оті козаки у шароварах несправжніх. Ті, що теж попса. Власне, як і натовпи людей з кошиками на Великдень у церквах. Теж “шароварництво” і попса. Бо 90 відсотків з них навіть Отче наш на пам’ять не згадають, а ще більше половини з них колишні комуністи. І нічого. Це я до чого… Читати далі “Геловін vs Святвечір”

“Солов’ята” в AQUAZOO

"Солов'ята" в AQUAZOO
“Солов’ята” в AQUAZOO

Хочу поділитись враженнями від поїздки українського дитячого мовного клубу Запоріжжя “Солов’ята” до контактного зоопарку AQUAZOO (с. Петрополь, Запорізький р-н). Особисто я приємно вражена тим, з якою любов’ю (не побоюсь цього гучного слова) влаштоване це господарство.  Читати далі ““Солов’ята” в AQUAZOO”

“Солов’ята”. Український розмовний клуб для дітей у Запоріжжі

Учасники клубу "Солов’ята" на зустрічі у Дубовці
Учасники клубу “Солов’ята” на зустрічі у Дубовці (фото А. Мосягіної)

Коли певною мовою перестають спілкуватися діти — це свідчить про серйозну загрозу її зникнення. Для маленького українця, що зростає в зросійщених містах, важлива не лише мова навчання, родини і кола дорослих друзів батьків, а й мова, якою він може в повсякденні спілкуватись із однолітками в пісочниці, на майданчику, будь-де за межами навчального закладу чи сім’ї. Тому і виникла потреба в клубі, що об’єднав би україномовну малечу Запоріжжя. Приєднатись до наших зустрічей можуть всі охочі. Читати далі ““Солов’ята”. Український розмовний клуб для дітей у Запоріжжі”

“Кача” і “Солов’ята”

Данило Касьяненко, позивний "Телефон", 19 років. Спочивай з миром, герою! І спасибі тобі...
Данило Касьяненко, позивний “Телефон”, 19 років. Спочивай з миром, герою! І спасибі тобі…

В сегодняшнем дне, как в точке, будто бы схлопнулась вся жизнь человеческая: ее начало и конец. Первые шаги, первые слова, произнесенные на родном языке — и последнее “аминь”. Гимн Украины, исполненный тоненьким детским голоском, — и “Кача” над площадью, прощающейся с героем. Читати далі ““Кача” і “Солов’ята””

І на тім рушничкові…

Рушник, выполненый в технике "вирізування". Натуральный лен, домотканное полотно
Рушник, выполненый в технике “вирізування”. Натуральный лен, домотканное полотно

“І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю,
І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов”

“У мамы были добрые, трудолюбивые руки”, — говорит Нина Николаевна, раскладывая свои сокровища: несколько рушников и пару сорочек. Все — ручной работы. Некоторым из этих вещей более ста лет. Читати далі “І на тім рушничкові…”

Оксана Забужко: “Україна розбудила Європу”

Оксана Забужко у програмі "ЯйЦе"
Оксана Забужко у програмі “ЯйЦе”

Під час візиту Оксани Забужко і сестер Тельнюк до нашого міста наприкінці квітня 2015 року в рамках презентації проекту “Літопис самовидців” журналісти ТРК “Запоріжжя” Ольга Вакало і Віталій Бабенко записали цікаву розмову з письменницею у програмі “ЯйЦе”. Читати далі “Оксана Забужко: “Україна розбудила Європу””

ЛітСереда — найцінніше, що я привезла з собою з Луганська”

Олена ОльшанськаПро ЛітСереду багато говорилося й писалося. На завершення першого сезону проекту хочеться підсумувати усе, так би мовити, підвести риску.

Проект “Літературна Середа” я привезла з собою з Луганська, як одну з найбільших цінностей.
29 жовтня 2014 року відбулась перша Літературна Середа у Запоріжжі. З того дня почалась історія, яка триває досі, і маю надію, що буде тривати й надалі. Читати далі “ЛітСереда — найцінніше, що я привезла з собою з Луганська””

“Літопис самовидців” у Запоріжжі: відгуки з соцмереж

Сестри Тельнюк
Сестри Тельнюк, фото Оксани Меркулової

Тут зберу відгуки про запорізьку презентацію “Літопису самовидців”, що користувачі соцмереж розміщували у себе на сторінках, а також надсилали мені в приватні повідомлення. Читати далі ““Літопис самовидців” у Запоріжжі: відгуки з соцмереж”

Оксана Забужко: война vs любовь

Оксана Забужко, "ТЕЛЬНЮК: Сестри" у Запоріжжі
Оксана Забужко у Запоріжжі, фото з сайту timenews.in.ua

Ольга Баранова, запорізька журналістка, а також просто творча і небайдужа людина, поділилась враженнями від запорізької зустрічі з Оксаною Забужко і сестрами Тельнюк у своєму особистому блозі. Читати далі “Оксана Забужко: война vs любовь”

← Новіші публікації

Старіші публікації →