Поезія, музика, сіські! Про літературно-музичний вечір “Заметки на полях”

"На Грани" (фото Н. Бойченко)
"На Грани" (фото Н. Бойченко)

Напишу про вчорашній літературно-музичний вечір “Заметки на полях” від пабліка “Типичное Запорожье”. В принципі, по формату і частково по складу учасників це були ті самі “Нелітературки”, але порівнювати з ними не буду. Просто поділюсь думками і спостереженнями.

Спостереження перше. Пунктуальність

Почали з запізненням на 40 хвилин. За словами організаторів, чекали, поки підтягнеться більше народу, щоб учасники не виступали перед напівпорожньою залою. Зрештою, виступати перед десятком чоловік довелось останнім виконавцям, бо кожен учасник йшов майже одразу після свого виступу і забирав свою групу підтримки. Тож у зв’язку з цим…

Спостереження друге. Публіка

Коли в списку учасників стільки народу, то публіка як раз і складається з них (ну, і плюс групи підтримки). Виходить, що люди прийшли послухати друзів, виступити самі, а всі інші глибоко по барабану. Звісно, нікого не зобов’яжеш сидіти до кінця, особливо, якщо врахувати, що захід тривав аж до початку 12-ї! Але, з іншого боку, невже нецікаво, з чим прийшли інші? Чи всі так впевнені у власній геніальності, що навіть нема сенсу в цьому зайвий раз переконуватись, слухаючи “колег по перу”? До того ж, зазвичай організатори на кінець заходу залишають “найсмачніших” виконавців! Так було і цього разу, але виступ Тараса Василенка вже відбувався для оргів та купки найстійкіших глядачів, які, сподіваюсь, ані трохи не пошкодували, що дочекались цього!

Приємно побачити було і свій вірш (фото Н. Бойченко)
Приємно побачити було і свій вірш (фото Н. Бойченко)

Спостереження третє. Знову про публіку

Власне, пов’язане з попередніми думками. Оскільки більшість прийшла послухати лише себе чи друзів, то зі сцени часто звучали заклики та прохання поводитись тихіше і слухати уважніше. Як у школі прямо!

Спостереження четверте. Прості секрети успіху

Вчора я зайвий раз переконалась, що популярність та народна любов здобувається легко за допомогою таких слів, як, наприклад, “мудак”, “хуй” чи “сіські”, при чому їх можна навіть не заримовувати, бо верлібри — самая тєма!

Спостереження п’яте. Звукач

Веселий і дотепний (місцями). Неймовірно чарівна посмішка. Але алкоголь під час роботи… Наприкінці вмикав якісь скажені треки, і ведучий, Андрій Хмельницький, був змушений мовчати на сцені, поки їх не вимкнуть… Без коментарів.

Олександра Сергієнко імітує гру на клавішах:) (фото Н. Бойченко)
Олександра Сергієнко імітує гру на клавішах:) (фото Н. Бойченко)

Спостереження шосте. Оформлення

Не полінувались і від руки на пожовклих аркушах написали вірші як учасників, так і класиків! Прикрасили віршами та осіннім листям стіни. Шкода, після заходу всю цю красу познімали. А як на мене, хай би повисіло ще, і відвідувачі “Докеру” читали б…

Спостереження сьоме. Власне, учасники

Не буду писати про всіх, лише про найяскравіших, тих, що запам’ятались. Гурт “На грани”. Вибачайте, хлопці, але до чого були на сцені курячі яйця, в чому полягав сюрприз, про який так довго йшлося, я так і не збагнула. Улюблене слово-паразит соліста “паніка” дратувало вже після тридцятого повтору. Можна ж придумати собі менш надокучливу фішку! Он Вакарчук, скажімо, шалик на мікрофонну стійку чіпляє… Коротше, це той випадок, коли краще взагалі з публікою не спілкуватись. Басисту Денису привіт, ми з ним колись грали. Хороший у вас басист, не ображайте його:) Відкриттям вечору стала для мене Ольга Сікорська! Хто її чув, погодяться зі мною: дівчина крута! Неймовірний тембр, шикарний вокал, енергетика, артистизм, та і репертуар порадував. Хочеться почути тебе, Олю, ще! І бажано в рамках сольної програми!

Проблеми з апарататурою (а саме з клавішами) виникли у гурта Юри Кулініча (через об’єктивні причини вони не змогли потрапити на саундчек). Та доволі швидко все владнали, і Юра таки заспівав пісні! Один з моїх друзів, з яким я спілкувалась після Юриного виступу, так сказав: “Кулініч — шарить! Він як Бабкін, тільки йому ще потрібно багато попрацювати, щоб здобути досвід…” Як на мене, це був один з найвдаліших виступів, хоча гурт виступав не в повному складі (без барабанів і другої гітари).

Ольга Сікорська (фото Н. Бойченко)
Ольга Сікорська (фото Н. Бойченко)

Не казатиму нічого про наш з братом виступ, бо важко оцінити все, коли знаходишся на сцені. Трохи згодом додам відео. Зате скажу про Тараса Василенка, творчість якого я люблю з 16-ти років. Тарас заграв три кавер-версії відомих пісень в україномовному варіантів (серед яких “Галя” на музику “Confessa” Андріано Челентано, що вже стала справжньою бомбою у виконанні гурту “Крапка”). Але найбільше мене порадували його авторські пісні: “Ще раз мене не поміть”, “Зріє нова душа”, “Ламай мене через коліно”… І хочеться подякувати Тарасу за стару пісню на мої вірші “Прости мне, язычнице…”, яку я не чула вже сто років! Як все ж таки приємно, коли мої вірші звучать в піснях, та ще й таких чудових авторів!

Як бачимо, основні враження стосуються музичної частини програми. Про вірші, які звучали зі сцени, можу сказати лише те саме, що я казала після “Морских трелей”. Були окремі фрази, образи, які зачепили. Були доволі милі, щирі рядки. От, власне, і все.

Спостереження восьме. “Конкуренти”

Конкуренція — річ класна! Вона змушує розвиватись, робити справу більш якісно, цікаво, творчо! Але дивитись зі сторони за кумедними непорозуміннями представників (не називатиму імен, кому треба, той зрозуміє) різних літературних угрупувань буває смішно і сумно. Замість образ і претензій, як на мене, краще робити правильні висновки, вчитись одне в одного, об’єднувати зусилля… Одну ж справу робимо! Чи я помиляюсь?

Андрій Хмельницький і Даша Ломинська (фото Н. Бойченко)
Андрій Хмельницький і Даша Ломинська (фото Н. Бойченко)

Підсумок

Як добре все ж таки, що серед адміністрації пабліку “Типичное Запорожье” з’явилась така людина як Андрій Хмельницький. Може, не все виходить з першого разу, але прагнення і зусилля цього скромного, щирого і відповідального хлопця варті добрих слів. Бажаю, щоб ритуал розбивання тарілки, який Андрій натхненно здіййснив на сцені разом з Дашею Ломинською (одним з організаторів), спрацював і всі подальші заходи були вдалими, цікавими і корисними культурними подіями Запоріжжя!

Вас також може зацікавити

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *