Про перемоги, ковбасу і знову про футбол

Молодий фанат

Кожна нація потребує перемог. Навіть хворі, із психічними розладами, нації просто не можуть існувати без перемог. Високі темпи зростання ВВП та дешева ковбаса не здатні замінити у свідомості народу оте солодке відчуття звитяги. Перемоги, на відміну від дешевої ковбаси, дозволяють відчути свою причетність до свого народу. Й не тільки відчути, але й пишатись цим. Триває, як правило, це недовго – залежно від масштабів перемог. Але в умовах тотальної й перманентної «дупи на усіх фронтах», особливо як в нашій державі, дрібні перемоги стають таким собі знеболювальним – вони не лікують, але на певний час дозволяють забути про вищезгадану «дупу» і навіть отримати певний кайф від усвідомлення себе українцем. Минуть лічені дні, і ефект послабне. Згодом зникне повністю. Та як приємно було бачити радість за Україну в очах знайомих, далеко не патріотів, після перемоги нашої збірної над шведами. Люди скучили за цим відчуттям – відчуттям гордості за свою причетність до цієї країни.

Перемоги в свою чергу теж не замінять дешевої ковбаси (от причепився я до неї, але ж такий образ колоритний:) ). Так само спортивні звитяги не здатні зробити людей добрішими та вихованішими, духовно багатшими та освіченішими. І, звісно, певний парадокс в тому, що збірну України представляють серед інших і відверті (чи приховані) українофоби. Та це, ймовірно, закономірно. Перемоги робляться героями. А кожен народ має героїв, гідних самому собі. У хворої нації – хворі герої. Але так хочеться вірити, що згодом і проти цієї хвороби будуть винайдені ліки. А ще хочеться знову відчути радість перемог, що консолідують. На цьому і закінчую.

Вас також може зацікавити

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *