Кому потрібен російськомовний Шевченко?

Тарас Шевченко. АвтопортретВ коментарях до однієї статті на просторах інтернету прочитала таке:
“Тільки от кому потрібні російськомовні писання Шевченка, крім купки літературонавців? Мені точно ні.”
Отак і розкидуємось власним минулим по дурості. От тому і не знаємо своїх класиків, бо як же ж ти їх знатимеш, коли на половину їхнього життя і творчості очі заплющиш. От тому всякі “бузини” і можуть нам потім голови дурити.
Як на мене, подібна позиція — це наші комплекси. Ми й досі настільки не впевнені у собі, що боїмося втратити себе, визнавши очевидний факт, що наші, українські класики не просто навчались і творили в російськомовному середовищі, але й часом писали російською (а часом — багато писали!). Невже це зменшує якось їхній внесок в українську культуру? Чи ми маємо віддати всі ці надбання росіянам тільки через цей факт?
Мені ж здається, що російськомовна писемна спадщина наших класиків — це один із способів достукатись до серця сучасних російськомовних земляків, які й росіянами себе не відчувають, бо, умовно кажучи,”шокають”, але й зв’язок з корінням втратили, бо мову забули… А сказати їм: “Дивись, Тарас Шевченко, один з найвеличніших синів нашого народу, теж писав російською, але при цьому хіба був він меншим українцем за будь-кого іншого? Звісно ж, ні! Недарма його портрет поряд з іконами у кожній хаті висів ціле століття!”

Українською прикольніше (неофіційно)

Учасники акції "Українською прикольніше!" (фото А. Мосягіної)
Учасники акції "Українською прикольніше!" (фото А. Мосягіної)

Нарешті видихнувши після завершення акції “Українською прикольніше!”, відчула втому і нездоланну душевну потребу дякувати людям. Я вже частково зробила це вчора в офіційній частині звіту. А сьогодні — обіцяна неофіційна частина і те, що лишилось за кадром.

Оля Філіпова та Наталка Бойченко — ініціаторки і активні організатори заходу. Мій перший досвід співпраці з вами, дівчата, виявився багатим на ідеї, позитивні емоції і враження. От і зараз, ще не до кінця відійшовши від вчорашніх подій, Оля вже підкидує ідеї на майбутнє… На жаль, через об’єктивні обставини, Наталка не змогла з нами бути вчора на вулицях. Але надзвичайно приємно, що на заклик допомогти відгукнулись небайдужі Олена Жуланова, Яна Яковенко, Аріна Мосягіна, Наталка Каріда, сучасні запорізькі козаки Ярослав і Величар, Микола Кардач, Тарас Білка.

Все вийшло, як на мене, трохи сумбурно на початку. Я уявляла собі, що буде можливість виступити перед ЗМІ з невеличкою промовою про мету і зміст акції. На ділі ж нас з Олею хвилин 10 розривали на частини журналісти різних видань і тут же самі вже почали нас підганяти, мовляв, чому ми ніяк не рушимо ні з ким спілкуватись. Про те, як відбувалось спілкування з молоддю, я дізналась вже пізніше. Як назло, на вулицях зустрічалось небагато молодих людей, дехто приймав дівчат із зеленими сумками НББ за сектантів і тікав перш, ніж до них встигали звернутись. Зате з мамами справи пішли значно краще!

По-перше, дякувати хорошій погоді, в парку було з ким поспілкуватись. По-друге, народ реагував переважно позитивно. Майже всі казали про необхідність вивчати українську з дитинства. Лише один раз мамочка відверто (але не агресивно!) визнала, що не бачить у цьому сенсу, хоча сама мовою володіє. Пославшись на приклад Бельгії, сказала, що існують же країни з двома і більшою кількістю державних мов, то чому б і нам цей досвід не наслідувати. Ось тут стала у пригоді книжка НББ, в якій подібні приклади розглядаються докладніше. На кінець розмови відчувалось, що жінка вже не впевнена у тому, що нам справді потрібна друга державна. І щиро дякувала за книжки для свого малятка. Зустрілась нам бабуся з онуком, яка казала “русские мы!”, але при цьому зазначила, що дитина ходить в український дитсадок і не має проблем із розумінням мови. В розмові з нами перейшла на чудову українську, та таку, що позаздрили б деякі політики! Прощаючись, сказала, що залюбки читатиме онуку книгу, що ми подарували. Арінка, яка встигала не лише спілкуватись, а ще й фотографувати, подарувала збірку віршиків для найменших дуже екзотичній темношкірій мамочці, котра теж дякувала чистою українською. Приємно здивувала одна бабуся, що наздогнала нас, сказала, що бачила нас в ранковому ефірі на ТВ-5, і попросила подарувати їй щось для онуків, які живуть у Німеччині. Виявилось, що їхні батьки піклуються про те, щоб діти, зростаючи на чужині, до рідної мови таки долучались…

Тож насичений день подарував купу вражень, загалом позитивних. Але й змусив про деякі речі замислитись. Наскільки успішною була акція? Чи змінить щось дві хвилини спілкування на вулиці у свідомості кожного нашого співрозмовника? Покаже час.

Українською — прикольніше! (офіційна частина звіту)

Найменші українці долучаються до літератури (фото А. Мосягіної)

9 листопада у Запоріжжі відбулась громадська акція “Українською прикольніше!” в рамках святкування Дня української мови та писемності. Організатори — небайдужі молоді люди, серед яких учасники “Своєрідного Кола“. Групи активістів підходили до перехожих мам з дітками, а також до молодих людей і підлітків, спілкувалися з ними про те, як часто вони вживають українську мову і те, чому важливо це робити якомога частіше в усіх сферах життя. Після коротеньких бесід дарували співрозмовникам книжки, буклети, диски, значки тощо. Сенс заходу полягав у тому, щоб нагадати запоріжцям про необхідність активно дбати про українську мову, бо сподіватись у цьому на владу, яка по суті своїй є не тільки антиукраїнською, а й антилюдською, не доводиться. Вона лише спекулює на мовному питанні замість того, щоб розв’язувати нагальні проблеми. А прості люди у переважній більшості надто пасивні і пливуть за течією (“так історично склалось! що я можу змінити!”)

А змінити можна багато! Лишень почавши якомога частіше скрізь вживати українську мову: в родині, у навчанні, на роботі, на посиденьках з друзями. Почавши більше купувати українських книжок, передплативши українські ЗМІ, дивитись фільми в українському дубляжі, вибирати український інтерфейс комп’ютерних програм, вимагати україномовне меню в ресторані і так далі. Одна людина, перейшовши на українську мову, створює відповідне мовне середовище навколо себе, це перевірено на власному досвіді більшості учасників даної запорізької акції.
Поширювати і підтримувати українську мову треба не лише з якихось романтичних міркувань. В цьому є цілком прагматичний інтерес! Світові нецікава Малоросія без мови, без традицій, без історичної пам’яті, без свого обличчя! Нащо туристу їхати не те що до нас в Запоріжжя, а навіть до Києва, якщо це тільки “окраіна Вєлікой Імперіі”, краще вже тоді Москва і Пітер! Лише українська Україна може стати рівноправним партнером у світі. Українська мова — має бути об’єднавчою для багатьох націй, що населяють нашу країну, але головне, вона має об’єднати самих українців!

Олександра Сергієнко і Тарас Білка (фото А. Мосягіної)

Таку ідею прагнули сьогодні донести до молодих мам та юних запоріжців учасники акції. І надзвичайно порадувало те, що вже на стадії підготовки ці думки знайшли відгук у багатьох справді небайдужих людей, значна частина з яких виявилась російськомовними у житті і доволі далекими від політики. Саме вони, ці люди, робили добровільні грошові внески для закупівлі літератури. Таким чином, організаторам буквально за три дні вдалося зібрати близько 500 грн і придбати чудові дитячі книжки (художні і розвивальні на вік від двох до 13-15 років), а для молоді — поезію і прозу сучасних українських авторів. До акції долучилися запорізькі музиканти і письменники: Валентин Терлецький (лідер рок-гурту “Декаданс”, журналіст і письменник, який до подарункового фонду додав збірки своїх віршів); Яна Яковенко (поетеса і авторка прекрасних віршів для дітей, яка в рамках акції підготувала унікальну міні-збірочку для найменших, куди увійшли народні та її власні твори); Тарас Білка (учасник етно-хоп-гурту “Крапка”, який разом з волонтерами акції вітав перехожих з Днем української мови та писемності і дарував диски свого гурту).

Акцію також активно підтримали:

  • громадський рух “Не будь байдужим!” (буклети, значки і особливо книжечки про те, як з найменшими енергетичними втратами перейти на українську мову в російськомовному середовищі, користувались значною популярністю серед молоді і небайдужих мам);
  • ВО “Просвіта” (які надали літературу, розвивальні диски для малечі і багато іншого);
  • Спілка української молоді (взяли участь у розклеюванні наліпок на захист української мови);
  • бібліотека ЗНУ, Спілка письменників України, Сергій Остапенко і Лариса Мала (зробили свій значний книжковий внесок у подарунковий фонд акції).

Отже, організатори дякують всім, хто долучився до заходу, поширював про нього інформацію, допоміг організаційно та фінансово.

Анонс події на телеканалі ТВ-5

Сюжет на ЗОДТРК “Запоріжжя” про акцію “Українською прикольніше!”

Сюжет на ТРК “Алекс” про акцію “Українською прикольніше!”

Сюжет на телеканалі МТМ

Українською прикольніше!

До Дня української писемності та мови група небайдужих влаштовує цікаву позитивну акцію: “Українською прикольніше!”

Розраховуємо на дві цільові аудиторії (мами з дітками, що гуляють удень) та підлітки і молодь, що гуляють ввечері. Активісти будуть ставити перехожим нескладні, але цікаві питання на знання української мови. Кожен, хто дасть правильну відповідь — отримає невеличкий приємний подарунок. Але незалежно від правильності, той чи інший подарунок отримає кожен. Адже головна мета акції — нагадати запоріжцям, яка цікава, милозвучна, корисна, сучасна, зрештою, прикольна українська мова!

Отже, 9 листопада (п’ятниця), бульвар Шевченка, годинник!
Акція в два етапи:
11:00 — рушаємо на пошуки мам з дітьми!
18:30 — спілкуємось з перехожими підлітками і молоддю!

Друзі-запоріжці! Ми потребуємо вашої символічної фінансової допомоги в цій акції для закупівлі подарунків (книг для малюків і молоді, сувенірів тощо).
Гроші (10-20 грн) можна перерахувати на картку ПриватБанку:
4405 8850 1953 0309
Філіпова Ольга Ігорівна

Щоб нікого не забути і мати можливість звітувати, просимо вас відписуватись про перерахування коштів Олі Філіповій (на Фейсбуці чи в Контакті)
Якщо ж хтось хоче допомогти організаційно чи надати інформаційну підтримку, будемо щиро раді!
Долучайтесь до зустрічей в соцмережах (Фейсбук, Контакт) і беріть участь в обговоренні!

Телефони для довідок:

098-428-59-06
063-750-36-79
(Оля Філіпова, організатор)

"Я радий, що я українець" (фото by Intro Spirit)

Уроки рідної мови

"Я радий, що я українець" (фото by Intro Spirit)
"Я радий, що я українець" (фото by Intro Spirit)

21 лютого світ відзначає День рідної мови. Так склалося, що для значної кількості українців, на жаль, українська мова не є рідною. При чому йдеться не про тих, хто народився і виріс за кордоном. Наприклад, я прийшла до української 4 роки тому, але свої перші слова у житті промовила російською. Та й зараз, якщо бути до кінця відвертою, у миті, коли розривають емоції, мимоволі переходжу на російську. Але не в останню чергу тому, що майже всі мої близькі люди, друзі, колеги і приятелі — російськомовні. Тож про яке свято я можу говорити в цей день особисто для себе? Я не маю нічого проти російської мови як такої, насправді. Та, на мою думку, питання мови для таких українців, як я, є питанням власної гідності. Яку б сферу відносин з Росією ми не взяли б, коли виникають спірні моменти, росіяни одразу ж апелюють до мови, бо, хочемо ми того чи ні, вона є візитівкою не лише окремо взятої людини, але й держави. То яку культуру, яку націю, яку державу ми, російськомовні українці, презентуємо в світі? Федеральний Малоросійський округ? Чи все ж таки незалежну, хай і проблемну, але перспективну і енергійну державу Україну?
В неті зараз доволі популярний ролик соціальної реклами, де іноземці українською мовою зі зворушливими акцентами розказують про те, яка ця мова милозвучна, гарна і цікава, а наприкінці мила дівчина-українка запитує російською: “Почему же мы на ней (тобто на “украинской мове”. — прим. авт.) не разговариваем?” Коли дивилась цей ролик вперше, не змогла збагнути одразу, що ж у ньому не так? Ідея-то зрозуміла, але щось ріже слух. І нарешті дійшло! Іноземці говорять про українську — українською. “Мова” в українській — жіночого роду, в російській “язык” — чоловічого. Дівчина запитує російською, тож мала б спитати: “Почему же мы на нем не разговариваем?” Але ж на початку йшлося про “неї”. Цю лінгвістичну задачу можна було б розв’язати просто і чесно. Дівчина мала б спитати: “Почему же мы говорим по-русски?” І справді, угорською, вірменською, польською та іншими мовами в побуті кориcтуються в нас переважно далеко не українці, чи не так?
Тому в День рідної мови хочу побажати всім російськомовним українцям, щоб принаймні їхні діти могли б сказати без сумнівів, що їхня рідна мова — українська. Не забуваймо, рідна мова — мова батьків і пращурів!

Козаки, казахи. Пошук відповідностей

Спочатку я трошки розповім про історію Казахстану, потім ще трошки – про одного з найвидатніших казахів, а ви поки що ламайте собі голови, до чого я веду, та й до чого тут козаки.

Після розпаду Золотої Орди утворилося суцільне пекло, кочові племена тлумили одне одного та ділили все, що не встигли відхряпати загребущі самодержці. І так аж до повного виснаження. А потім відбулись такі події:

  • казахи просять у Петра І протекторату за умови збереження ханської влади, без обкладання податками та без виконання повинностей (1717 р.);
  • з частини війська утворюється «почесна» «Царская Служилая Рать»;
  • військова допомога казахам від царату так і не надходить;
  • за деякий час, після тривалих виснажливих війн, казахська територія переходить під владу Росії (1860 р.).

Нічого не нагадує? А ось в мене чомусь виникає стійка асоціація з подіями, які передували Переяславській Раді, та її наслідками.

А далі казахську землю почали роздавати російським переселенцям. Та ще й з отакими наказами: «Местное население интересует для выполнения в будущем работ русских крестьян, поэтому необходимо впитать им в кровь почитание всех русских, если кто-либо не пожелает подчиниться — лишённый земли, — умрет с голоду или же Россия распрощается с ними». Цитата з циркуляру туркестанського генерал-губернатора Самсонова.
Під час столипінських реформ усі найкращі для землеробства та скотарства землі передано перевезеним з Росії селянським господарствам, яких було близько 500 000, а самих казахів витіснено далеко у степ.
Після революції, незважаючи на національно–визвольний рух, казахські території було включено до складу Радянського Союзу.

А як-то ці події відбилися на самосвідомості казахів?

Якщо вивчати це питання з радянських джерел, то складається враження, що в тих краях споконвіку жили неосвічені, темні скотопаси, яких, окрім того скота, нічого й не цікавило, які не вміли читати та писати, поки не прийшла «совєтська» влада та всіх не врятувала, слава їй.
Про метаморфози, які відбувалися з казахським народом у дорадянський період, можна скласти враження з творів поета Абайя Кунанбаєва (1845-1904). Я була вражена, коли дізналася про існування такої людини в історії Казахстану. От зізнайтеся чесно, скільки ви можете назвати видатних казахських поетів? Отож. У кращому випадку на згадку прийде слово «акин». (Хто часом не знає, акин – то є співучий поет-імпровізатор у тюркських народів, зокрема, у казахів, тобто той, що йде собі та співає про все, що бачить). Тож ким був Абай?

  • поет;
  • композитор;
  • просвітник;
  • засновник казахської письмової літератури та перший її класик (!);
  • перекладач (завдяки йому казахи змогли познайомитися з творами російських та європейських авторів).

Сучасні критики вважають його твори надбанням світової літератури, його порівнюють з Омаром Хайямом. А я особисто назвала б його казахським Шевченком… Все своє життя він присвятив боротьбі з невіглаством свого народу та спробам повернути його із тьми до світла.

Абай народився за 15 років до остаточної окупації казахських земель царською Росією, яку зафіксовано у 1860 році Пекінським додатковим договором про офіційне приєднання до Росії територій Казахстану. Ось що він пише про спогади дитинства:

“В детстве мне приходилось слышать, как казахи смеялись над узбеками: “Ах вы, сарты широкополые, камыш издалека носите, чтобы крыши покрыть, при встрече лебезите, а за спиной друг друга браните, каждого куста пугаетесь, трещите без умолку, за что и прозвали-то вас сарт-сурт”.
При встрече с ногаями тоже смеялись и ругали их: “Ногай верблюда боится, верхом на коне устает, пешком идет, – и беглые, и солдаты, и торговцы из ногаев. Не ногаем, а нокаем бы следовало вас назвать”.
“Рыжеголовый урус, этому стоит завидеть аул, как скачет к нему сломя голову, позволяет себе все, что на ум взбредет, требует “узун-кулака” показать, верит всему, что ни скажут”, – говорили они о русских.
“Бог мой! – думал я тогда с гордостью. – Оказывается, не найти на свете народа достойнее и благороднее казахов!” Радовали и веселили меня эти разговоры.”

З цього можна зробити висновки, що казахи були амбітним народом, який ставив себе вище за інших, мав високу самооцінку, розвинену систему моральних та духовних цінностей. Але далі Абай пише:

“Теперь вижу – нет такого растения, которое не вырастил бы сарт, нет такого края, где бы не побывал торговец-сарт, нет такой вещи, которую бы он не смастерил. Живут миряне в ладу, вражды не ищут…. И знатные баи, и грамотные муллы, и мастерство, и роскошь, и учтивость – все есть у сартов.
Смотрю на ногаев, они могут быть хорошими солдатами, стойко переносят нужду, смиренно встречают смерть, берегут школы, чтят религию, умеют трудиться и наживать богатство, наряжаться и веселиться…. Сила их в том, что неустанно учатся они ремеслу, трудятся, а не проводят время в унизительных раздорах между собой.
О просвещенных и знатных русских и речи нет. Нам не сравняться с их прислугой. Куда сгинули наши былые восторги? Где наш радостный смех?
<…>
Не о науке и знаниях, не о мире и справедливости радеет казах, ему бы разбогатеть, да не знает – как? Вот и ловчит, хитрит, чтоб хоть лестью выманить богатств у других, не удастся – будет люто враждовать со всем светом;
<…>
Скот заменяет им все – родину, народ, религию, родных, знания”.

Це що ж таке треба з народом зробити, щоб один з найкращих синів його, що прагнув для свого народу якнайкращого, пише такі речі? Що сталося з тими, хто ще сто років тому вели запеклу боротьбу з сусідами за своє вільне існування, хто презирливо дивився на інші племена? Та ще й за такий короткий час… Ще у дитинстві поет пишався своїм народом, і народ пишався собою, а потім, ставши дорослим, автор наче прозрів, що все не так. А, може, не прозрів – просто все так швидко змінилось? Точніше, зовнішні окупаційні сили спричинили зміни. Добре вдалося виховати той самий комплекс меншовартості , про який зараз так часто говорять. Ось вона – чудова ілюстрація словами митця.

Яким-то чином окупація вплинула на культуру казахського народу?

Ще з початку XIX сторіччя російська культура, зокрема, російська мова, почала проникати до Казахстану. Було утворено російські школи, в яких також навчалися діти казахської шляхти. Згідно з указами, школи повинні були «сприяти зближенню азіатів с росіянами, вселяти першим любов та довіру до російського уряду та постачати краю освічених діячів». Тобто переслідували русифікаторську мету: підготовку кадрів для колоніального управлінського апарату.
Таким чином, перші казахські інтелігенти, які отримали «європейську» освіту, походили з султанської верхівки, що перейшла на службу царизму. Вони були палкими прибічниками російської просвіти та культури, зближення казахського та російського народів, вважали свій народ неосвіченим та відсталим.
Прихід радянської влади відзначився боротьбою за загальнонародну освіту. На той час відкривалося дуже багато шкіл, але найголовнішим досягненням 20-х – 30-х років стало усунення неосвіченості серед дорослого населення. Але всі ті навчальні заклади були російськими, казахських шкіл тоді взагалі не існувало.

Найважчого удару культурі у 1929 році завдало насильницьке переведення казахської мови з арабської абетки на латинську, а ще пізніше й взагалі на кирилицю. Цим підступним кроком радянський уряд намагався відірвати казахів від великої духовної спадщини поколінь, яку містили книги з арабським шрифтом. Сотням тисяч казахів, які вміли читати казахською, довелося навчатися новому алфавіту.
На початок XX сторіччя казахська література була досить розвинена, але митці творили здебільшого у стилі класицизму. Однака влада, яка розуміла, який вплив має слово на свідомість народу, додала всіх можливих зусиль для створення казахського «соціалістичного реалізму». На початок 30-х років ціла низка жанрів, тем та напрямків стають забороненими як «націоналістичні» та «антисовєтські». Багато авторів було репресовано.

Наприкінці 30-х років вже діє чимало російськомовних професійно-технічних навчальних закладів, вишів, аспірантура. На початку війни до Казахстану було перевезено 149 дитячих закладів, та 19 тис. дітей, яких евакуювали з західних регіонів союзу.
У 1946 році урочисто відкрито казахську академію наук. Але не дарма радянська влада нарощувала науковий потенціал регіону – вже у 1949 році пролунав перший вибух на полігоні з випробування ядерної зброї у Семипалатинську. Випробування провадились територіях, де жили здебільшого казахи. Лікарям було заборонено ставити справжні діагнози захворілим від опромінення.

У повоєнні роки найбільше місце у духовному житті народу займає творчість акинів. Письмова література, обмежена інструкціями та виснажена репресіями, розвивалася у напрямку оспівування дружби народів та переваги соціалістичного впорядкування. Але популярності почали набувати теми націоналізму та патріотизму. Багато письменників не повернулося з фронту. Та що там казати – за підрахунками, кожний другий казах, який потрапив на лінію фронту, не повернувся.

Розвиток культури у 50-80-ті роки був процесом неоднозначним. Разом з безсумнівними успіхами у різних сферах під час хрущовської відлиги, було помітно явні кризисні тенденції, викликані національною політикою колоністів. Йшло скорочення сфер вживання казахської мови. 95% книг та 70% телепередач виходили російською. Наприкінці 70-х вже біля третини казахів не знали рідної мови. Це призвело до скорочення аудиторії казахськомовних літераторів та відчуття дискомфорту у міжетнічних відносинах.

Наприкінці радянського періоду казахську мову взагалі ледь не було занесено до списку мов, що вмирають. На той час у столиці залишилася тільки одна казахська школа та існував лише один на всю республіку виш з викладанням казахською, та й той готував лише викладачів рідної мови для молодших класів сільських шкіл. Завдяки масовим, часто насильницьким, переселенням людей з інших країн, кількість казахів відносно загальної кількості населення у республіці вже не досягала й 50%. До речі, негативний вплив на демографію казахів створив ще й голод 30-х років.

То що мали казахи на момент розвалу Радянського Союзу?

Майже померлу мову, забуті традиції, витіснені так званими «європейськими», той самий пресловутий комплекс меншовартості, малий відсоток представників титульної нації серед населення, радіаційне забруднення, ну, й, звісно, відсутність економічної та політичної системи в країні.
Як бачимо, багато спільного є в наших країн у минулому. І важко сказати, який народ постраждав більше від «патронату старшого брату». Та це й не головне. Набагато важливішим є те, яким є сьогодення цих двох народів. Про нашу країну казати не буду. В кого очі є й кому не бракує клепки в голові, ті й самі бачать, що коїться навкруги. А ось про те, чого досяг Казахстан за роки своєї незалежності, варто розказати.

Досягнення за роки незалежності

  • Спочатку було проголошено дві державні мови – російська та казахська, але з 1993 року залишили лише єдину державну мову – казахську, а російську проголосили мовою міжетнічного спілкування.
  • Казахи відчувають себе «нацією номер один» на своїй землі.
  • Головні посади майже скрізь обіймають казахи. А чому б ні? Хто краще самого казаха опікуватиметься казахськими проблемами? Невже людина іншої нації, віри та культури?
  • Знання казахської мови є обов’язковим для гідного життя. Росіяни «просто в панике». Ось як! Як казахів примушували вчити російську, то була благодать божа, дарована убогим, а як самим вивчити державну мову країни, де живеш, – то одразу здіймається галас про асиміляцію. А багато хто з них і взагалі «пожитки» позбирав та й гайнув на історичну батьківщину. Ніхто не виганяє, але й залишитися теж ніхто не благатиме.
  • Майже всюди мова спілкування казахів – казахська. (За словами самих казахів, були навіть приклади, коли батьки починали вчити мову своїх предків, щоб розуміти дитину, яка пішла до казахського дитячого садка).
  • Бурхливо відроджуються давні національні традиції. Вже ніхто не вчить вважати їх «дикунськими».
  • Значно покращився рівень життя, частково, за рахунок власних нафтових розробок. До речі, на нафтовий бізнес там державна монополія.
  • Казахстан зараз – найміцніша тюркська держава Середньої Азії.

Так, Казахстану весь час прогнозували крах, здичавілість. Бо Росія начебто до темного степу принесла європейське світло. Вибачте, а з якого це дива сама Росія стала вважатися Європою? Від протягу з кватирки, прорубаної до Європи Петром? То хай зараз поїдуть, та порівняють хоча б зовнішній вигляд своїх регіональних центрів з маленькими містечками Казахстану. І зрозуміло стане, де тепер знаходиться “темний степ”.

Казахстан звинувачують в недемократичності та таке інше. У відповідь на це просто процитую Д. Верхотурова. Не як догму чи абсолютну істину , а лише як їхню власну відповідь: «Для того, чтобы оценить достижения независимости Казахстана, нужно также отказаться от западного отношения к Казахстану как к некоей “восточной деспотии”. Казахстану в вину нельзя поставить ни известный авторитаризм управления, ни клановость политики, ни проблемы со свободой слова и преследования инакомыслящих. Все это есть и в тех странах, которые присвоили себе ярлык “эталон демократии”. В США и странах Евросоюза авторитаризм гораздо круче, чем в Казахстане. Клановость там имет давние традиции и прочные корни, весьма часто просто неотличима от мафиозности. Казахские жузы вряд ли можно сопоставить с кланами сенаторов, миллиардеров и президентов США. Свободу слова на “западе” давят гораздо жестче, чем во всех странах бывшего Советского Союза. Инакомыслящих там преследуют намного жестче, последовательнее и масштабнее.
Казахстан ни в какой степени нельзя отнести к “восточным деспотиям”. Это вполне нормальное, социально-динамичное государство, уровень жесткости которого намного ниже, чем у нынешнего “лидера демократии” во всем мире».

То ж чи не варто задуматися, чому два народи, які мали таке схоже минуле, мають таке різне сьогодення? Чи може треба придивитися до сусіда, та й навчитися чогось, а не продовжувати розбивати лоба тими самими граблями протягом двадцяти років?
Бо дуже хочеться, щоб кожний українець пишався тим, хто він є так, як зараз хизується своїм походженням, мовою та культурою кожен казах.

Труднощі перекладу – 5 (шпаргалки з мови)

НЕПРАВИЛЬНО – ПРАВИЛЬНО

Приймати участь – Брати участь

Прийняти міри – Вжити заходів

Прилягаючі землі – Прилеглі землі

Прибігнути до крайніх мір – Вдатися до крайніх заходів

Привести приклад – Навести приклад

Привело до занепаду – Призвело до занепаду

Прийти в себе – Отямитися, опритомніти

Прийти до згоди – Дійти згоди

Прийти до переконання – Переконатися

Приступити до обговорення – Розпочати обговорення

Примінити санкції – Застосувати санкції

Пробіли у знаннях – Прогалини у знаннях

Продавати зі скидкою – Продавати зі знижкою

Пропуск до бібліотеки – Перепустка до бібліотеки

Радує око – Тішить око

Рахувати за можливе – Вважати за можливе

Рахуватися з думкою – Зважати на думку

Рахую, що так буде краще – Вважаю, що так буде краще

Регістрація учасників – Реєстрація учасників

Розділяти думку – Поділяти думку

Розпродажа товарів – Розпродаж товарів

Сама активна участь – Найактивніша участь

Самий важливий – Найважливіший

Серцевий приступ – Серцевий напад

Сире приміщення – Вологе приміщення

Сімейне положення – Сімейний стан

Сітка підприємств – Мережа підприємств

Слід вмішатися – Варто втрутитися

Слідуюча зупинка – Наступна зупинка

Слідуючі питання розглянули – Такі питання розглянули

Співпадає з відпусткою – Збігається з відпусткою

Співставляти факти – Порівняти факти

Справка з лікарні – Довідка з лікарні

Срочна служба – Строкова служба

Сумувати прибутки – Підсумовувати прибутки

Сурова зима – Сувора зима

Текучі справи – Поточні справи

Текучість кадрів – Плинність кадрів

Терпіння лопнуло – Терпець увірвався

Терпіти збитки – Зазнавати збитків

Толковий хлопець – Розумний хлопець

Три роки тому назад – Три роки тому

Тушити картоплю – Тушкувати картоплю

Удалити пляму – Вивести пляму

У двох словах – Двома словами

У зжаті строки – У стислі строки

Узорчасті серветки – Візерунчасті серветки

У кінцевому рахунку – В остаточному підсумку

Унаслідувати традиції – Успадкувати традиції

Уперся на своєму – Затявся на своєму

Установити причину – З`ясувати причину

Устарівший прилад – Застарілий прилад

Уступити місце – Поступитися місцем

Уход за дитиною – Догляд за дитиною

Учбовий заклад – Навчальний заклад

Халатне ставлення – Недбале ставлення

Хворий грипом – Хворий на грип

Труднощі перекладу – 4 (шпаргалки з мови)

НЕПРАВИЛЬНО – ПРАВИЛЬНО

Нанести збитки – Завдати збитків

Нанести удар – Завдати удару

На протязі року – Протягом року

Настоювати на своєму – Наполягати на своєму

Насущне питання – Нагальне питання

Нелюдимий характер – Відлюдкуватий характер

Невірний діагноз – Неправильний діагноз

Не вмішуватися у справи – Не втручатися у справи

Не дивлячись на перешкоди – Незважаючи на перешкоди

Непригодний для вжитку – Непридатний для вжитку

Не придавати значення – Не надавати значення

Непритульні діти – Безпритульні діти

Ні під яким видом – Нізащо, ні в якому разі

Обжалувати вирок – Оскаржити вирок

Обезжирене молоко – Знежирене молоко

Об`єм роботи (книги) – Обсяг роботи (книги)

Оборудувати квартиру – Устаткувати, опорядити квартиру

Обставити квартиру – Умеблювати квартиру

Одобрити пропозицію – Схвалити пропозицію

Одягти окуляри – Надіти окуляри

Опровергати інформацію – Спростувати інформацію

Оскверняти пам`ять – Паплюжити пам`ять

Останнє пристанище – Останній захисток

Оточуюче середовище – Навколишнє середовище

Оціночна вартість – Оцінна вартість

Паперова волокіта – Паперова тяганина

Пара хвилин – Кілька хвилин

Перебувати у скрутному положенні – Перебувати у скрутному становищі

Переводити гроші поштою – Переказувати гроші поштою

Перетворювати в життя – Втілювати в життя

Перепутати сторінки – Переплутати сторінки

Перечислити гроші – Перерахувати гроші

Підписка розпочалась – Передплата розпочалася

Піднявся вітер – Знявся вітер

Підняти питання – Порушити питання

Підняти шум – Здійняти галас

Підвести підсумки – Підбити підсумки

Повістка дня – Порядок денний

Поважаємо друг друга – Поважаємо один одного

Подавлений настрій – Пригнічений настрій

Подавляюча перевага – Величезна перевага

Поїзд далекого слідування – Поїзд далекого прямування

Понести втрати – Зазнати втрат

Поступила пропозиція – Надійшла пропозиція

Подати ходатайство – Подати клопотання

Подавляюча більшість – Переважна більшість

Подібним чином – Так само

Пожежні приїхали – Пожежники приїхали

Показати крупним планом – Показати великим планом

Попереджати помилки – Запобігати помилкам

Попередити хворобу – Запобігти хворобі

Поручити комусь – Доручити комусь

Поступати в інститут – Вступати до інституту

Поступили в продаж – Надійшли у продаж

Потерпіти поразку – Зазнати поразки

Поштовий ящик – Поштова скринька

Пояснююча записка – Пояснювальна записка

Труднощі перекладу – 3 (шпаргалки з мови)

НЕПРАВИЛЬНО – ПРАВИЛЬНО

За браком часу – Через брак часу

Завдяки запізненню – Через запізнення

Зажила рана – Загоїлася рана

Зажиточний чоловік – Заможний чоловік

Заказний лист – Рекомендований лист

Заключати угоду – Укладати угоду

Закрити очі – Заплющити очі

Закупочна ціна – Закупівельна ціна

Заплановані міроприємства – Заплановані заходи

Зап`ятнана совість –Заплямована совість

Заслуговує уваги – Вартий уваги

Зберігшийся експонат – Експонат, який зберігся

Зберкнижка –Ощадкнижка

Згідно інструкції – Згідно з інструкцією

Здати іспит – Скласти іспит

Знімати квартиру – Наймати квартиру

Зробити прививку – Зробити щеплення

Зустрічаються помилки – Трапляються помилки

Канцелярські приналежності – Канцелярське приладдя

Капля дощу – Крапля дощу

Капризна дитина –Вередлива дитина

Капризна погода –Примхлива погода

Кватирка не відкривається – Кватирка не відчиняється

Керосинова лампа – Гасова лампа

Кидатися в очі – Впадати в очі

Кинути на проізвол – Покинути напризволяще

Книжний магазин – Книжковий магазин

Кожна хвилина на рахунку – Кожна хвилина порахована

Кругові рухи – Колові рухи

Крупна рогата худоба – Велика рогата худоба

Крупномасштабні постановки – Великомасштабні поставки

Купити в розстрочку – Купити на виплат

Лишній раз – Зайвий раз

Любий це знає – Кожний, всякий, будь-хто це знає

Масляна фарба – Олійна фарба

Мебельний магазин – Меблевий магазин

Мерещиться щось – Увижається щось

Миючі засоби – Мийні засоби

Міжнародне положення – Міжнародне становище

Мілкі гроші – Дрібні гроші

Міри перестороги – Запобіжні заходи

Міроприємства на наступний рік – Заходи на наступний рік

Мішає думати – Заважає думати

Мішає грішне з праведним – Плутає грішне з праведним

Мова йдеться – Мовиться або йдеться

Моя власна думка – Власна думка або моя думка

Мраморна підлога – Мармурова підлога

Музикальна школа – Музична школа

Мутна вода – Каламутна вода

Наболівше питання – Наболіле питання

Навчатися на рідній мові – Навчатися рідною мовою

На громадських началах – На громадських засадах

Нагрузка зросла – Навантаження зросло

Народ обнищав – Народ зубожів

На слідуючий день – Наступного дня

Насміхатися над ним – Насміхатися з нього

На цей рахунок – Щодо цього



Труднощі перекладу – 2 (шпаргалки з мови)

НЕПРАВИЛЬНО   –   ПРАВИЛЬНО:

Абонентський ящик –  Абонентська скринька

Багаточисельні відвідувачі – Численні відвідувачі

Біжучий рядок – Рухомий рядок

Більша половина – Більша частина

Бувші учні – Колишні учні

Бути на доброму рахунку – Мати добру репутацію

Бути у командировці –  Бути у відрядженні

Вартує уваги – Вартий уваги

В двох кроках від нього – За два кроки від нього

В двох словах – Двома словами

Велика прихожа – Великий передпокій

Великі доходи – Великі прибутки

Ведучий фахівець – Провідний фахівець

Вести переписку – Листуватися

Виключення із правил – Винятки із правил

Ви не виключення – Ви не виняток

Види на майбутнє – Плани на майбутнє

Виключити світло – Вимкнути світло

Виключно здібний – Винятково здібний

Вимита посуда – Вимити посуд

Винести подяку – Скласти подяку

Виписка із протоколу  – Витяг із протоколу

Вичеркнути із списків – Викреслити зі списків

Відсторонився від справ – Відійшов від справ

Відноситися по-дружньому – Ставитися по-дружньому

Відноситися до більшості – Належати до більшості

Вільна вакансія – Вакансія

Він являється майстром – Він є майстром

Вірна відповідь – Правильна відповідь

Вірний спосіб – Надійний спосіб

В кінці кінців – Кінець кінцем, зрештою

В любому випадку – У будь-якому випадку

Воєнне училище – Військове училище

Вступати в переговори – Починати переговори

Вступний взнос – Вступний внесок

В три години – О третій годині

Гарні обої – Гарні шпалери

Глиняна посуда – Глиняний посуд

Горять щоки – Пашать щоки

Грецькі горіхи – Волоські горіхи

Грошовий перевод – Грошовий переказ

Грудна дитина – Немовля

Два (три, чотири) зошита – Два (три, чотири) зошити

День відчинених дверей – День відкритих дверей

Діючі правила – Чинні правила

Діючі особи  – Дійові особи

Доказати теорему – Довести теорему

Доля істини – Частка істини

Друг друга – Один одного

Другими словами – Інакше кажучи

Другі люди – Інші люди

Думки співпали – Думки збіглися

Жестяний цех – Бляшаний цех

Жила площа – Житлова площа

Жилий масив – Житловий масив

Жити за чужий рахунок – Жити за чужий кошт