Виступ на новорічному концерті в Запорізькому ОЦМ

27.12.2013, Запоріжжя, Обласний центр молоді, концерт “Ялинка”.
Грають: Андрій Толстіков (гітара, вокал), Олександр Заблоцький (гітара), Михайло Погорнєв (бас), Олександр Сергієнко (перкусії).

“Знак запитання” на ТРК “Запоріжжя”: Тарас Шевченко і сучасна культура

Програма «Знак запитання» присвячена темі осмислення творчості і самої постаті Тараса Шевченка в сучасному українському мистецькому просторі.
Гості студії:
Валентин Терлецький: письменник, журналіст, соліст рок-гурту «Декаданс»;
Олександра Сергієнко: поет, культуртрегер, учасниця творчого дуету «СвоЄрідне Коло»;
Анна Лупинос: письменник, голова Запорізького обласного літоб’єднання;
Юрій Баранник: директор галереї сучасного мистецтва «Lenin»;
Катерина Сиваш: студентка факультету журналістики ЗНУ.
Інтерактивне опитування глядачів із запитанням «Хто для вас Тарас Шевченко?» із варіантами відповідей:
– герой на кожен час
– класик літератури
– людина з минулого
Ефір відбувся 31 жовтня 2013 року.
Програму виготовлено Запорізькою обласною державною телерадіокомпанією.

Запорізька весна зі смаком шоколаду

Вдячна публіка (фото А. Мосягіної)
Вдячна публіка (фото А. Мосягіної)

Музично-поетична феєрія зі смаком шоколаду відбулась! 13 квітня у Львівській майстерні шоколаду протягом двох годин запорізькі музиканти і поети дарували свою творчість і закликали Весну співати разом із ними. І судячи із сьогоднішньої погоди, ми таки її розчулили, бо зранку трохи дощить (сподіваюсь, не засмутили!).  Це був наш перший досвід подібного заходу у Львівській майстерні, тому не всі організаційні моменти вдалось прорахувати наперед, але певні висновки щодо цього на майбутнє ми зробимо. Від себе хочеться подякувати всім учасникам і колективу  закладу (окрема велика подяка офіціантам Івану, Марійці, Олені та барменові Олександру за розуміння, делікатність і відкритість до співпраці).

Ось таким позитивом закінчився вечір (фото А. Мосягіної)
Ось таким позитивом закінчився вечір. На знімку О. Сергієнко, О. Панасюк, М. Білик, О. Кулик, О. Філіпова і К. Шерстякова (фото А. Мосягіної)

Ми від початку не ставили за мету зробити театральне дійство. Мотив і настрій “Лісової пісні” — це просто те, що об’єднало в рамках вечора таких різних і самобутніх музикантів і поетів: Валентина Терлецького, Pat Seventhproof, Миколу Білика та Ксенію Шерстякову, Олену Панасюк, Уляну Кривохатько, Ольгу Філіпову і, власне,  мене, Олександру Сергієнко. Ми щиро ділились своїми емоціями і почуттями, думками і спостереженнями. І хочеться вірити, що глядачі не лишились байдужими. Тому закликаємо писати відгуки, критикувати, якщо є за що, або хвалити, якщо теж вважаєте за потрібне. Головне — не мовчіть! Бо зворотній зв’язок у будь-якій творчості — це те, без чого вона, себто творчість, просто неможлива!

А тепер просто без ремарок опублікую враження від однієї з глядачок — Аріни Мосягіної. Єдине, забігаючи наперед, і відповідаючи на “ложку дьогтю”, скажу, що, справді зауваження приймаються і наступного разу будемо ретельніше заздалегідь продумувати такі технічні моменти, як розташування столиків і бронювання місць. А от за добрі слова — щире спасибі!

Отзыв с галерки

Меня пугают люди, которым что-то интересно.
мой муж
после посещения «Весна ще так нiколи не спiвала»

Уважна і привітна Олена (фото А. Мосягіної)
Уважна і привітна Олена (фото А. Мосягіної)

Обстановка
Мы пришли под самое начало, поэтому разглядеть красоты «Мастерской» не успели. Найдя себе место под солнцем, мы пытались обратить на себя внимание официантов. На протяжении всего вечера попытки гостей установить контакт с официантами время от времени отвлекали на себя внимание от самого действа. До того, как открыли окна, в нашем уголке было душновато.

Публика
Случайных людей, практически, не было. Что порадовало: разговоров, типичных для «застольных» концертов было очень мало, и они не отвлекали от происходящего. Исключение, — общение с официантами, но к разгару действа они научились быть невидимыми и неслышимыми, за что им спасибо.

Валентин Терлецький вміє розтопити кригу в серцях (фото Ю. Жука)
Валентин Терлецький вміє розтопити кригу в серцях (фото Ю. Жука)

Концерт
Огромное спасибо организаторам за нулевой процент пафоса, спонтанность, ненавязчивый конферанс. А еще качественный звук: слышно было хорошо, но барабанные перепонки не лопались. Это уже уровень, респект!

После приветствия Саши Сергиенко, микрофон отдали «на растерзание» Валентину Терлецкому. У него была непростая задача: выступать первым для публики, которая, ИМХО, сама не знала, чего хочет больше: пищи для души или тела. Валентин был органичен, профессионален, лиричен. Может, плотины и не прорвал, но лед растопил. Видно было, что он сам кайфанул от того, что творил, а это ли не главное для артиста?

Когда выступала Саша Сергиенко, я пыталась установить невербальный контакт с внеземными цивилизациями официантами. Но я могла позволить себе такую роскошь, так как знаю ее стихи давно и долго, и многие из них мною читаны-перечитаны. Особенно, испанский цикл. Но все-таки, свое любимое «про Гауди» я послушала.

Милий мізантроп і філософ Pat Seventhproof (фото Ю. Жука)
Милий мізантроп і філософ Pat Seventhproof (фото Ю. Жука)

Во время выступления лиричной Ольги Филипповой, официанты таки вышли со мной на контакт. И соблазнившись конфетами, я пропустила обещанное эротичное произведение. Благо, стихи Оли выложены в интернете, сама Оля у меня в друзьях, так что «догнаться» ее творчеством я могу в любой момент.

К моменту выступления Pat Seventhproof львовские углеводы уже попали в мою кровь, поэтому творческая весна начала ощущаться в полную силу. Понравилось все: пение, лирика и музыка, подача себя и своего творчества. Я мысленно занесла Pat в список тех, к кому на концерт я бы пошла с радостью.

Затем снова были стихи. Как и Саша Сергиенко (если верить ее интервью), я плохо воспринимаю поэзию на слух. Однако Елена Панасюк заставила меня прожить вместе с ней каждую буковку ее произведений. Ее выступление было настоящим перформансом: голос, жесты, глаза, интонации… маленький кусочек чужой жизни, которая за минуты стала такой близкой… Я очень люблю стихи, написанные простым языком, – теми же словами, которыми мы общаемся в повседневной жизни. Но далеко не каждый мастер способен построить из этих слов что-то прекрасное и одновременно понятное каждому. Во всяком случае, очень женские стихи Елены меня зацепили очень сильно.

Уляна Кривохатько в образі Мавки (фото А. Мосягіної)
Уляна Кривохатько в образі Мавки (фото А. Мосягіної)

Ульяна Кривохатько. Почему-то вспомнилась Цветаева и её: «Моим стихам, написанным так рано, когда не знала я, что я поэт». Ульяна уже начинает осознавать себя поэтом. Её юность, жизнеутверждающая и протестная, находит выход в ее стихах-манифестах. Интересно увидеть, во что разовьется ее творчество в более зрелом возрасте, когда мысли и мечты дополнит жизненный опыт. Но даже сейчас эти мысли и мечты захватывают внимание. В общем, Мавка меня очаровала.

К завершающему аккорду этой феерии я была вообще не готова. То, что сделали Ксения Шерстякова и Николай Билык – это и есть магия. Настоящая весенняя магия. В какой-то момент даже комок подкатил к горлу: настолько искренне, чисто, откровенно и естественно было то, что они делали. Эта пара, безусловно, мой фаворит. Скромная Ксения, талантливый мультиинструменталист и композитор, и Николай, погружающийся в свои песни и выдающий нам мощный поток своих эмоций, — спасибо вам за сказку. Даже мой муж, который на подобные мероприятия приходит больше за компанию, не остался равнодушным. Как могли эти цветы расцвести среди серости нашего бездуховного города, для меня загадка. Кажется, я бы могла их слушать часами. Желаю ребятам сохранить этот огонек света, который они нам сегодня дарили, на всю жизнь. В общем, эта часть рецензии для меня самая трудная, так как сложно облекать в слова эмоции от эмоций.

Львівські ласощі (фото А. Мосягіної)
Львівські ласощі (фото А. Мосягіної)

Субъективная ложка дегтя (сорри)
Так как это первое мероприятие — все простительно. Но хотелось бы большей продуманности с размещением гостей. Как вариант, можно ввести бронь на конкретные места с планом зала и расположением каждого столика. Возможно, с предоплатой. Пусть народу будет меньше, зато и отвлечений на официантов, разговоры и прочее тоже будет меньше. И хотя наши соседи были милыми людьми и меня не напрягали, лично я, как существо социопатическое, предпочла бы сидеть отдельно. Ну и на будущее: надо как-то провзаимодействовать с кафе, чтобы то ли заранее заказать какой-то базовый набор блюд и напитков, то ли на такие вечера привлекать больше официантов. А то мысли о хлебе насущном (меню) и о его добыче (квест: поймай официанта) отвлекали от пищи духовной.

Олександра Сергієнко і Ольга Філіпова (фото Ю. Жука)
Олександра Сергієнко і Ольга Філіпова (фото Ю. Жука)

Резюме
Спасибо Саше, Оле и всем участникам за этот вечер. Весна перемогла! Хороший звук, грамотное построение программы, дозированное присутствие каждого из участников на сцене и приятная атмосфера — все это создало весеннее настроение.

И вообще, радует, что такие мероприятия поводятся. Ведь в пору моего студенчества культурно-литературная жизнь молодежи ограничивалась сейшенами, пением под гитару в переходах да литературным клубом «99». Поэтому то, что сегодня произошло, лично в меня вселило оптимизм и веру в то, что секс в СССР культурная жизнь в Запорожье возможна.

З.Ы. Комментарий моего мужа во время прочтения рецензии: «Опять про официантов, — да что ж это такое?»

Весна ще так ніколи не співала!

13 квітня 2013 музично-поетична феєрія зі смаком шоколаду
13 квітня 2013 музично-поетична феєрія зі смаком шоколаду

М а в к а
Ох, як я довго спала!
А хто мене збудив?
Л і с о в и к
Либонь, весна.
М а в к а
Весна ще так ніколи не співала,
як отепер. Чи то мені так снилось?

Ні! Не наснилося, Мавко! Втомлені від довгої сірої зими і надихнувшись атмосферою містики і кохання “Лісової пісні” Лесі Українки, запорізькі музиканти і поети вирішили зустріти і привітати Весну своїми найкращими піснями і віршами.

Для вас співатимуть:
* Валентин Терлецький
* Pat Seventhproof
* Микола Білик

Вірші читатимуть:
* Олена Панасюк
* Ольга Філіпова
* Уляна Кривохатько
* Олександра Сергієнко

Зустріч відбудеться 13 квітня 2013 р. о 18:00 у привітній і затишній Львівській майстерні шоколаду, що на пр. Леніна, 171. Ми впевнені, що українська поезія і пісня у поєднанні з вишуканим смаком і ароматом львівських ласощів подарують вам чудовий настрій суботнього вечора!

Вхід вільний
(Ви робите будь-яке замовлення з меню і просто насолоджуєтесь смаком, словом і звуком!)

Бронювання місць за телефонами:
068-448-20-58
098-428-59-06
063-750-36-79

Зустріч ВКонтакті

Музичні номери з вечора, присвяченого Ліні Костенко


Поліна Сергєєва і Катерина Касаткіна (фото Н. Бойченко)
Поліна Сергєєва і Катерина Касаткіна (фото Н. Бойченко)

19 березня 2013 року в Запоріжжі відбувся літературно-музичний вечір, присвячений Ліні Костенко. У вечорі взяв участь Андрій Толстіков, який свого часу виступив одним з авторів пісень проекту “Ліна. Інша акустика”. Прозвучали пісні також Микити Мунтаніола і сестер Тельнюк.

Пісня сестер Тельнюк “Хуртовини”, виконана ученицею Запорізького класичного ліцею, Аліною Ващенко

Пісня Микити Мунтаніола, виконана Дар’єю Роговцовою

Ліна. “Старые песни о главном”

Вогонь поезії. Фото: Н. Бойченко
Вогонь поезії. Фото: Н. Бойченко

Відвідала поетичний вечір до дня народження Ліни Костенко. Сказати чесно, я не люблю читання віршів зі сцени. Для мене поезія — це розмова один на один з автором, а, сприймаючи на слух, відчуваю, як мені нав’язують чуже бачення. Та на диво, всі декламатори мене порадували! Особливо, якщо врахувати, що всі вони учні-старшокласники, а не професійні актори. Може, то і краще. Часом як раз “професійне” пафосне читання вбиває мене найбільше. У даному ж випадку відчувалось, що керівник проекту (Поліна Сергєєва) добре попрацювала над вимовою, логічними і емоційними акцентами, подачею, і кожен учасник був не лише щирий, а й переконливий у читанні.
По-новому прозвучали пісні зі старого проекту “Своєрідного Кола”, присвяченого ювілею Костенко. До сьогоднішнього заходу долучився Андрій Толстіков, один з авторів музики “Ліни. Іншої акустики”. Та окрім його пісень, звучали також композиції Микити Мунтаніола і гурту “Сестри Тельнюк” (хоча згадки про це я не побачила у програмці).
Загалом вийшло доволі душевно, правда деякі ідеї один-в-один повторювали “Ліну. Іншу акустику” (початок вечору з мультфільму “Доля”, наприклад), а щось модернізували (скажімо, якщо тоді картина створювалась на сцені в режимі реального часу, то сьогодні це було в записі і транслювалось на проектор). Новинки, які щиро порадували, — це відеороботи учнів.
Якусь крапку треба поставити. А, так, з днем народження, пані Ліно! Здоров’я і натхнення!

Андрій Толстіков, фото Н. Бойченко
Андрій Толстіков, фото Н. Бойченко

Стас Котляр потребує допомоги!

Друзі, молода, талановита і просто хороша людина — Станіслав Котляр — потребує нашої допомоги! Ви могли чути його в минулому сезоні шоу “Х-фактор”, де Стас співав українською мовою “Show must go on” (“Хай буде шоу”). Зараз 28-річному хлопцеві мають пересадити серце.

Реквізити, довідки, новини, перебіг справ — на сайтах ВКонтакте і Facebook.

Стас Котляр потребує допомоги!

Рок серед книг

Дмитро Ігнатов, гурт "Без Меж"
Дмитро Ігнатов, гурт "Без Меж"

Цікавий привід для відвідин філіалу № 4 Центральної дитячої бібліотеки Львова вигадали школярам її працівники разом з гітаристом українського прогресів-метал гурту “Без Меж” Дмитром Ігнатовим. 5 лютого 2013 року тут відбувся майстер-клас з електрогітари для юних поціновувачів рок-класики! Діти почули кращі теми з репертуару  AC/DC, Gary Moore, Marilyn Manson, John Petrucci, інструментальні композиції Дмитра Ігнатова, який порадував слухачів також прем’єрним виконанням кавера  “Хай буде шоу!”  (на пісню Queen “Show must go on”), з дебютного альбому гурту “Без меЖ”, який ось-ось має вийти.
Спілкування вийшло справді насиченим: діти багато розпитували рокера про те, як він прийшов у музику, чому обрав гітару і навіть хто його муза. А по завершенню активно брали автографи і фотографувались на згадку про зустріч.

Дмитро роздає автографи
Дмитро роздає автографи

Схоже, це не остання зустріч Дмитра зі школярами в стінах бібліотек, адже він зумів полонити серця не лише хлопців та дівчат, але й організаторів, які неодмінно поділяться досвідом такого заходу з колегами.
Я ж особисто бачу в цьому чудову тенденцію: в добу інформаційних технологій звичайна бібліотека може стати місцем культурної розвіртуалізації, де мистецтво оживає і набуває форми. Виставки, майстер-класи, зустрічі з видатними письменниками, музикантами і художниками, дискусійні клуби — це те, що може дати бібліотекам друге життя.

Увага! Наразі солісту гурту “Без Меж”, Стасу Котляру, потрібна допомога в зборі коштів на операцію з пересадки серця! Реквізити, довідки, новини, перебіг справ — на сайтах ВКонтакте і Facebook.

Хай буде шоу! — благодійний концерт

28.12.2012 Арт-клуб "7 Док"
28.12.2012 Арт-клуб "7 Док"

Друзі, молода, талановита і просто хороша людина — Станіслав Котляр — потребує нашої допомоги! Ви могли чути його в минулому сезоні шоу “Х-фактор”, де Стас співав українською мовою “Show must go on” (“Хай буде шоу”). Зараз 28-річному хлопцеві мають пересадити серце.
Запорізькі музиканти висунули ідею провести благодійний концерт, щоб допомогти Стасу зібрати грошей на операцію.

Концерт відбудеться 28.12.2012 в арт-клубі “7 Док”. Початок о 18:00. Вхід 30 грн.

Зустріч ВК

Всі зібрані кошти будуть передані Стасу Котляру.

У концерті візьмуть участь:

Для тих, хто хотів би допомогти:
Реквізити ПриватБанку:
– отримувач – ПриватБанк;
– найменування банку – ПриватБанк;
– номер рахунку – 2924 4825 509 100;
– МФО – 305 299;
– ОКПО – 1436 0570.

Номер карти ПриватБанку для поповнення через термінал самообслуговування (без комісії):
– 5211 5373 1906 8420.

WebMoney:
– номер гаманця в гривнях – U320289577274;
– номер гаманця в рублях – R277395631360;
– номер гаманця в доларах США – Z145159442204.

Місце, де перетинаються шляхи і світи

21 жовтня творче об’єднання “Цинамон”, за активної участі Андрія Варята, запросило любителів поезії та душевної акустики до символічної зали очікування, а конкретніше до вестибюлю ПК ЗалК. Захід — “Вокзал на троїх” — присвятили якісь там річниці якоїсь там гілки бозна якої залізниці. Ну, а звісно, чому б ні! Залізничники — теж люди тонкого душевного складу! Мушу визнати, специфічну вокзальну атмосферу створити вдалося. Посприяли і персонажі: бомж, проститутка, гопник, таксист, провідниця-ведуча, циганка, ще хтось… Ці герої протягом вечора існували наче самі по собі: вештались навколо, сварились-мирились, пили каву, сперечались с ведучим — Антоном Білоноженком (Чеширом). Не останню роль зіграло і приміщення. Ну, що ми хочемо від вестибюля в плані акустики! Звук гуляв собі, лунко відбиваючись від стін. Для голосу і інколи однієї гітари — ще нічого, за умови, що слова в мікрофон вимовляються розбірливо. А так взагалі-то — вокзал! Та в даному випадку це навіть органічно. Як і різкий звук “прибуття поїзду” і байдужа інтонація диспетчера у виконанні Каті Титоренко. Правда, після третього гостя диспетчер кудись зник і “поїзди прибували” тихіше. А на табло висвітлювалось, хто прибув і звідки — класна ідея! А приїхали учасники справді не лише з різних районів міста Запоріжжя, а й зі Львову, Миколаїву, Дніпропетровську тощо.

Особисто мені запам’ятались Надійка Руда, яка душевно читала вірші “під фонограму” (жарт ведучого), тобто у музичному супровіді, записаному заздалегідь. Сподобався спів Юлі Муслік, хотілося б цю дівчину почути ще. Порадували віршовані замальовки Андрія Варята, що розбавили загальний лірично-ностальгічний настрій.  Запорізький гурт “Nasluhu” був, як завжди, сонячним і драйвовим! На жаль, не дочекались гурту “Колір” через хворобу вокалістки і виступу Валентина Терлецького, бо самим треба було поспішати додому…

Людей було небагато, це й не дивно, бо поезія, на мою думку, все ж таки не дуже сценічний жанр. Далеко не все звучить зі сцени так, щоб можна було це не те що збагнути, а хоча б до кінця розчути. Та для тих, хто хотів прийти, але не дійшов з якихось причин, викладаю кілька відео з нашого виступу. І дякую організаторам за запрошення до участі:)