Павло Тичина: На Аскольдовій Могилі

«Трактор в полі дир-дир-дир».

Автору цих, відомих мабуть кожному школяреві, рядків днями виповнилося б 120 років. Трагічна і суперечлива постать, яка заслуговує якщо не аналізу, то хоча б окремої розмови.

Разом з тим Павло Тичина є автором рядків, за які свого часу йому довелося виправдовуватись. У яких він “офіційно розчарувався”. Які не становлять (як на мене, технаря) особливої художньої цінності. Але зворушливо і щиро звучать і сьогодні, у чергову річницю битви під Крутами:

На Аскольдовій могилі
Поховали їх —
Тридцять мучнів українців.
Славних, молодих…

На Аскольдовій могилі
Український цвіт! —
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.

На кого посміла знятись
Зрадника рука? —
Квітне сонце, грає вітер
І Дніпро-ріка…

На кого завзявся Каїн?
Боже, покарай! —
Понад все вони любили
Свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих. —
На Аскольдовій могилі
Поховали їх.

P.S. Ця замітка не про Тичину. І, напевно, навіть не про події багаторічної давнини. З війскової точки зору бій під Крутами нічого не змінив. Але чому він настільки відокремлено тримається  у нашій свідомості і стрічці незалежних новин?