“Літопис самовидців” у Запоріжжі: відгуки з соцмереж

Сестри Тельнюк
Сестри Тельнюк, фото Оксани Меркулової

Тут зберу відгуки про запорізьку презентацію “Літопису самовидців”, що користувачі соцмереж розміщували у себе на сторінках, а також надсилали мені в приватні повідомлення. Читати далі ““Літопис самовидців” у Запоріжжі: відгуки з соцмереж”

Оксана Забужко: война vs любовь

Оксана Забужко, "ТЕЛЬНЮК: Сестри" у Запоріжжі
Оксана Забужко у Запоріжжі, фото з сайту timenews.in.ua

Ольга Баранова, запорізька журналістка, а також просто творча і небайдужа людина, поділилась враженнями від запорізької зустрічі з Оксаною Забужко і сестрами Тельнюк у своєму особистому блозі. Читати далі “Оксана Забужко: война vs любовь”

“Літопис самовидців”, або Мій перший катарсис

Прес-конференція в Класичному приватному університеті
Прес-конференція в Класичному приватному університеті

Вікторія Петрова, прес-секретарь ЗОО ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка, ділиться враженнями від запорізької презентації “Літопису самовидців” у своєму блозі. Дублюємо ці враження сюди для історії:) Читати далі ““Літопис самовидців”, або Мій перший катарсис”

Оксана Забужко і сестри Тельнюк у Запоріжжі презентували “Літопис самовидців”

Оксана Забужко і сестри Тельнюк у Запоріжжі
Фото Назара Стригуна

Вчора на зустрічі з Оксаною Забужко і сестрами Тельнюк у Запорізькому театрі молоді в одній з записок із залу прозвучало питання: “Що змушує вас робити те, що ви робите?”. Пані Оксана на мить замислилась, а тоді сказала: “Любов. Війна…” Після того були оплески, і я не почула, що вона додала до тих слів. Але оці два — настільки влучні, що я би особисто і не казала вже нічого. Особливо перше. Любов. Читати далі “Оксана Забужко і сестри Тельнюк у Запоріжжі презентували “Літопис самовидців””

Запоріжжя чекає на Оксану Забужко і сестер Тельнюк

29 квітня 2015, Запорізький театр молоді, Оксана Забужко і сестри Тельнюк
29 квітня 2015, Запорізький театр молоді, Оксана Забужко і сестри Тельнюк

29 квітня на сцені Запорізького театру молоді відбудеться презентація проекту Оксани Забужко “Літопис самовидців. Дев’ять місяців українського спротиву”. Читати далі “Запоріжжя чекає на Оксану Забужко і сестер Тельнюк”

Дорога зі скла: шлях до себе справжньої

Надія Ніколаєва
Надія Ніколаєва

Наша давня подруга, фотограф і поет Надія Ніколаєва, ділиться враженнями від програми сестер Галини і Лесі Тельнюк “Дорога зі скла”, яку представлено сьогодні, 27 червня 2012 року, в Києві.

Сьогодні побувала на концерті сестер Тельнюк. Взагалі моя перша згадка щодо сестер Тельнюк — це, як не дивно, “Територія А”. Саме там я вперше побачила їхній кліп. І хоч на той час я мало цікавилась витонченною музикою, та цей дует зачепив. Ще тоді виникло бажання побачити їх на власні очі й почути на власні вуха. Але здійснилось тільки тепер.

Відчуття від концерту – це, в першу чергу, розуміння того, що, попри все, ще можливо дивуватись, слухати, тамуючи подих і відчувати щастя. Щастя в тому первісному вигляді, коли ніхто не примушує робити вигляд, що тобі все сподобалось, але ти просто не можеш не радіти. А привід для радості є. Хочеться співати разом з виконавицями, хоч зовсім не знаєш слів. Хочеться здіймати руки вгору, але боїшся видатись некультурним. Невідомо звідки виринають спогади, звуки й запахи. Я навіть не повірила самій собі. Це ж неможливо! Ну, як можна відчути, наприклад, запах бабусиної хатини? На секунду зосередилась, спробувавши повернутись до реальності. Ні, не здалось, дійсно відчуваю. А найголовніше — це те, що під враженням від музики по тілу починають повзти “мурахи”. Вони оббігають кожну клітину шкіри, і я починаю відчувати саму себе цілісною, від маківки голови до кінчиків пальців на ногах. Бо це і є моє коло, яке ніхто не в силі порушити, навіть коли я сама про нього забуваю. Це і є я, хай навіть на дорозі зі скла. Нарешті відчути саму себе такою, якою я є насправді ось в цей час ось в цьому місці — це велика справа. І в цьому є щастя.

Скляні промені кохання

"Дорога зі скла" у Запоріжжі (фото С. Бутко)
"Дорога зі скла" у Запоріжжі (фото С. Бутко)

Зробивши підбірочку всіх вражень про запорізький концерт сестер Тельнюк, які ми змогли знайти, та поділившись посиланням на неї в соцмережах, ми, самі того не чекавши, викликали в декого хвилю спогадів, та таку сильну, що не було змоги цими спогадами не поділитись. І це, помітьте, вже коли два тижні минуло з моменту події!

Олена Жуланова: Весь тижень була страшенна спека. Температура на градуснику за вікном невблаганно змушувала шукати затинку, чи то на березі якогось ставка, чи то в затишку домашньої оселі… Травневі спекотні аномаліі били усі відомі рекорди…І ось пішла злива… І дощ, рясно вкивши виснажену землю затоками, приніс в моє місто таку очікувану прохолоду. І якось одразу повітря стало ясним, і свіжість подощевими краплинами знаходила у запиленних заводами легенях палку зустріч… І замарило…

Весь тиждень я чекала на концерт сестер Тельнюк… Я заздалегідь купила квитки і була в піднесеному настрої — мені відкриється душа… З прохолодою прийшло і стійке враження того, що негаразди минучі, що  культурну спрагу буде вгамовано, що і у моєму маргінальному місті, буде хоч на короткий проміжок часу встановлена рівновага гармонії, любові до себе, ближнього, Батьківщини… І я не помилилась! З того самого моменту, коли смичок торкнувся інструментів, щоб перевірити лад, — я пропала!!! Я босоніж крокувала по дорозі зі скла… Я мандрувала трансатлантичним літаком… Я заздрила Єлізабетт Анн, що вона звикла бачити такі тумани!!! Я розчинилась у безмежному коханні!!! Без останку… Без можливості на втечу… Полонянка скляних доріг — я прожила годину в такому рідномі світі, що попри всі закони буття, мені хотілось, щоб ця мить не зникала!!!

І кола перетнулись, і лірика жінки виринала з-поміж рук, губ, струн, клавіш. Три чоловіка — три жінки — а враження, що мало Всесвіту!!!

Я тепер інша — і за це вдячність сестрам Тельнюк!

Галина і Леся Тельнюк в програмі “ЛітПроСвіт” (ТРК “Запоріжжя”)

Спілкування із пресою. Запоріжжя. 26 травня 2012 року (фото А. Переверзевої)

Сюжет програми “ЛітПроСвіт” ЗОДТРК про концертну програму “Дорога зі скла” Галини і Лесі Тельнюк на вірші Оксани Забужко (вийшов на екрани 8.06.2012).

В сюжеті дует «Тельнюк: Сестри» розповідають про співпрацю із Оксаною Забужко і значення для них її поезії; про сучасних українських поетів чия творчість цікава їм; про Миколу Вінграновського; про власну поезію і її життя у надрукованих текстах та про роботу з архівами свого батька — літературознавця, поета-шістдесятника Станіслава Тельнюка.

Всі відгуки про “Дорогу зі скла” в Запоріжжі

"Дорога зі скла" у Запоріжжі (фото С. Бутко)
"Дорога зі скла" у Запоріжжі (фото С. Бутко)

Вирішили зібрати до купи відгуки на нашому сайті, а також на сторонніх ресурсах, про концерт сестер Тельнюк “Дорога зі скла”, який відбувся у Запоріжжі 26.05.2012.
Допис буде оновлюватись, якщо з’являтимуться нові матеріали.

Отже, на нашому сайті про концерт ви можете почитати таке:

Подивитись-послухати інтерв’ю з сестрами:

Замітка в обласній газеті "Суббота-плюс"
Замітка в обласній газеті "Суббота-плюс", 31.05.2012

Відгуки в інтернеті та друкованих ЗМІ:

Торкнутись позитивом “наших кіл”… (кілька відгуків про “Дорогу зі скла”)

Леся Тельнюк, Запоріжжя, 26.05.2012 (фото Н. Бойченко)
Леся Тельнюк, Запоріжжя, 26.05.2012 (фото Н. Бойченко)

Спілкуючись після концерту з пресою, Леся Тельнюк зауважила, що нашим людям притаманна дивна риса: вони доволі насторожено сприймають все нове, з більшою охотою ідуть на “перевірених” виконавців з “перевіреним репертуаром”, не намагаючись здобути новий досвід та збагатити кругозір. Саме тому цінними є не лише відгуки від палких шанувальників творчості сестер Тельнюк, які відвідали запорізький концерт, але й тих, хто полюбляє зовсім іншу музику, та з різних причин все ж таки купили квитки на “Дорогу зі скла”. Наш друг, панк-сюрреаліст, журналіст, поет, та ще й комуніст за світоглядом, Дмитро Єгоров, і не приховує факту, що ніколи до цього не слухав сестер і навряд чи слухатиме надалі, бо любить “іншу музику, інший зміст пісень і інший жіночий вокал”, окрім того, він ще й “не в захваті від СучУкрЛіту”. Та при всьому цьому Дмитро відзначає: “Я б не сказав, що бодай одна пісня вразила мене до глибин душі. Але “А у нас такий туман…” я наспівую мимоволі вже третій день. А знаєте, як важко пробитися в моїй голові через “Nossa! Nossa!”. Ну і до того ж протягом всього концерту крутилися в голові рядки “… не сумею/ Найти на карте ту страну/ Которую считал своею”. Останнє, якщо хтось не впізнав, пряме посилання на “Дорогу зі скла”. І це теж дзвоник – не так вже часто останнім часом чиясь творчість може спровокувати віршотворче натхнення. А, ну і ще одна важлива особисто для мене причина для відвідування концерту – це можливість зробити внесок (хай навіть і лише фінансово-аплодисментний) в сучасну українську культуру. От цікаво, чому для мене, російськомовного ультралівого, це важливо, а для запорізьких тисяч і тисяч “інтернет-правих” – ні?!:)” (Повний відгук можна прочитати тут, в коментарях).

Дякуємо Дмитрові за щирість. І чекаємо вірш, на який його надихнули сестри Тельнюк разом із Забужко:)

"Дорога зі скла", 26.05.2012 (фото Н. Бойченко)
"Дорога зі скла", 26.05.2012 (фото Н. Бойченко)

А ось вам ще пара коротких відгуків про концерт!

Олена Панасюк: “На сцені оркестр? Ні. Лише три віолончелі. На сцені цілий хор? Ні. Лише дві жінки… Не жінки – дві чарівниці, дві феї, що зробили з душі моєї театр тіней. І світла. І весь зал сповнився образів. Об’ємні, вони виростали зі звуків. Заповнювали простір, який легко ламався, крутився, гнувся піддатливо. Звуки – манили, тремтіли, пливли, летіли і… обривалися несподівано! І тиша розказувала свою історію. Об’єм, глибина, простір… І Магія! Mайстерність усього дійства така прекрасна, що слова (вірші) вже не грають великої ролі. Як на мене, у такій обробці – музичній, звуковій, глибоко відчутій та відтвореній – і мої вірші здавалися б геніальним творінням. Я навіть не уявляла, що ТАК можна виконувати пісні. Все це навіть піснями важко назвати. ЦЕ – ДІЙСТВО, ВИСТАВА ЗІ ЗВУКІВ!!! Я все це бачила об’ємно, відчувала в повітрі все, про що вони співали. Ледь не торкалася”.

Замітка в обласній газеті "Суббота-плюс"
Замітка в обласній газеті "Суббота-плюс" про концерт сестер Тельнюк у Запоріжжі

Тетяна Синенко: “Для мене цей день був святом для душі! Півтори години пролетіло на одному подиху. Майстерність сестер Тельнюк вражає: хвилююча музика, щирі і філософські слова віршів (не тільки О. Забужко, але й самих виконавців), чіткість, ідеальність рухів, думаю, не залишили байдужим кожного, хто завітав на концерт. Деякі слова схвилювали душу, примусили замислитись. Наприклад, коли Галина сказала, що в сучасному світі словами «я люблю тебе» нікого не здивуєш і не втримаєш біля себе, що магічну силу мають лише почуття людини, розум на декілька секунд залишив цей концерт і перед очима з’явилися свої думки та асоціації. Пісні «Туман», «Нічні метелики», «Хлопчику-хлопчику» найбільше припали до душі, вразили вмінням співачок викладатися на сцені на всі 100 % і заряджати такою ж позитивною енергією нас, слухачів, а слова останньої композиції схвилювали, зачепили струни душі, навернули сльози… Концерт душі відбувся! Хочу від щирого серця подякувати сестрам, маю надію, що запорізька публіка їм сподобалася та вони обов’язково ще завітають до нас, торкнуться своїм позитивом «наших кіл».”