З Новим 2017 роком!

Затока. Одещина
Затока. Одещина

Традиційно наприкінці року я згадую найвизначніші події для “Своєрідного кола” і для мене особисто. Але цього разу вчиню нестандартно і почну з планів. Я таки дозріла до того, щоб офіційно зареєструвати творчу групу “Своєрідне Коло” як неприбуткову громадську організацію. Колись давно, коли музичний гурт “Своєрідне Коло” трансформувався у творчу групу, такі думки вже виникали. Але на той момент я не уявляла, що може дати реєстрація. Тож все завершилось складанням чернетки статуту. Та найцікавіше було попереду: ми час від часу щось вигадували і втілювали. Проте деякі ідеї, що потребують масштабнішої підготовки, залучення великої кількості людей, довготривалі проекти я весь час відкладала “на потім”. Аж раптом збагнула, що “потім” ніколи не прийде. І треба діяти, бо ідеї займають мою голову вже кілька років, виринають час від часу з глибин пам’яті, і я бачу, що досі ніхто не взявся за них. Певно, це доля. До того ж, долучившись до команди ГО “Студена” у проекті “Без Броні”, я здобула цікавий і цінний досвід, побачивши якісно інший рівень втілення соціально-важливих проектів. Тому, маючи вільну хвилинку в одному з робочих відряджень від “Без Броні”, я неочікувано ясно усвідомила: треба реєструвати ГО. Відчуваю хвилювання від цієї думки, та, оскільки я її щойно озвучила на весь інтернет, назад дороги мені нема. Читати далі “З Новим 2017 роком!”

З Новим 2016 роком!

Зустріч клубу “Солов’ята”

Я завжди маю складні стосунки з передноворічним настроєм. Зазвичай нема в мене жодного настрою. Загальна метушня мене не обходить і навіть дратує. Сьогодні вже 30 число, а ялинку я досі не поставила. Може, зроблю це після звіту. Бо хай там який не був настрій, а озирнутись назад, оцінити, що зроблено, що усвідомлено, що пройдено, — неймовірно корисно, навіть без прив’язки до нових років… Отже, 2015 рік для “Своєрідного Кола” і особисто мене був таким! Читати далі “З Новим 2016 роком!”

“Солов’ята”. Український розмовний клуб для дітей у Запоріжжі

Учасники клубу "Солов’ята" на зустрічі у Дубовці
Учасники клубу “Солов’ята” на зустрічі у Дубовці (фото А. Мосягіної)

Коли певною мовою перестають спілкуватися діти — це свідчить про серйозну загрозу її зникнення. Для маленького українця, що зростає в зросійщених містах, важлива не лише мова навчання, родини і кола дорослих друзів батьків, а й мова, якою він може в повсякденні спілкуватись із однолітками в пісочниці, на майданчику, будь-де за межами навчального закладу чи сім’ї. Тому і виникла потреба в клубі, що об’єднав би україномовну малечу Запоріжжя. Приєднатись до наших зустрічей можуть всі охочі. Читати далі ““Солов’ята”. Український розмовний клуб для дітей у Запоріжжі”

“Літопис самовидців” у Запоріжжі: відгуки з соцмереж

Сестри Тельнюк
Сестри Тельнюк, фото Оксани Меркулової

Тут зберу відгуки про запорізьку презентацію “Літопису самовидців”, що користувачі соцмереж розміщували у себе на сторінках, а також надсилали мені в приватні повідомлення. Читати далі ““Літопис самовидців” у Запоріжжі: відгуки з соцмереж”

Оксана Забужко: война vs любовь

Оксана Забужко, "ТЕЛЬНЮК: Сестри" у Запоріжжі
Оксана Забужко у Запоріжжі, фото з сайту timenews.in.ua

Ольга Баранова, запорізька журналістка, а також просто творча і небайдужа людина, поділилась враженнями від запорізької зустрічі з Оксаною Забужко і сестрами Тельнюк у своєму особистому блозі. Читати далі “Оксана Забужко: война vs любовь”

“Літопис самовидців”, або Мій перший катарсис

Прес-конференція в Класичному приватному університеті
Прес-конференція в Класичному приватному університеті

Вікторія Петрова, прес-секретарь ЗОО ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка, ділиться враженнями від запорізької презентації “Літопису самовидців” у своєму блозі. Дублюємо ці враження сюди для історії:) Читати далі ““Літопис самовидців”, або Мій перший катарсис”

Оксана Забужко і сестри Тельнюк у Запоріжжі презентували “Літопис самовидців”

Оксана Забужко і сестри Тельнюк у Запоріжжі
Фото Назара Стригуна

Вчора на зустрічі з Оксаною Забужко і сестрами Тельнюк у Запорізькому театрі молоді в одній з записок із залу прозвучало питання: “Що змушує вас робити те, що ви робите?”. Пані Оксана на мить замислилась, а тоді сказала: “Любов. Війна…” Після того були оплески, і я не почула, що вона додала до тих слів. Але оці два — настільки влучні, що я би особисто і не казала вже нічого. Особливо перше. Любов. Читати далі “Оксана Забужко і сестри Тельнюк у Запоріжжі презентували “Літопис самовидців””

Запоріжжя чекає на Оксану Забужко і сестер Тельнюк

29 квітня 2015, Запорізький театр молоді, Оксана Забужко і сестри Тельнюк
29 квітня 2015, Запорізький театр молоді, Оксана Забужко і сестри Тельнюк

29 квітня на сцені Запорізького театру молоді відбудеться презентація проекту Оксани Забужко “Літопис самовидців. Дев’ять місяців українського спротиву”. Читати далі “Запоріжжя чекає на Оксану Забужко і сестер Тельнюк”

З Новим 2015 роком!

Це був найдовший і морально найтяжчий рік в моєму житті. Перечитала минулорічний звіт, свої надії і сподівання, і можу сказати, що доля виявилась геть непередбачуваною. Це був дуже особистий рік. Такий, про який я майже не можу розповісти загалу, бо він був сповнений розчарувань і зневіри, і водночас надії і почуття вдячності. В країні відбулось стільки подій, що зимові запорізькі Майдани видаються зараз чимось з іншого життя. Згадую, тоді я до кінця не вірила, що Януковича можна посунути, мені здавалось, він триматиметься за владу зубами, і в той же час усвідомлювала, що шляху назад вже немає, бо це шлях до репресій і закручування гайок. Що не можна спустити на гальмах все те свавілля, яке розгорталось у нас на очах: викрадення і залякування активістів, людожерські закони 16 січня, перші смерті, другі смерті… Небесна Сотня. Пливе кача. Пам’ять спалахує яскравими болючими моментами. Я ненавиджу слово Герої, бо воно затьмарює собою Людину, чіпляє на неї німб і віддалює її від тебе. І це слово, яке я чую протягом року щодня, і від якого мені болить. Я згадую Сашка Положинського і його “Я не хочу бути героєм України, не цінує героїв моя країна”, і переконуюсь, що нічого не змінюється. Та мова не про це…

Тарасова маршрутка, акція в Запоріжжі до 200-річчя Т. Шевченка
Тарасова маршрутка, акція в Запоріжжі до 200-річчя Т. Шевченка

Рік тривав. 2014 — рік Тараса Шевченка в Україні, йому бо виповнилось 200 років. Я так чекала на цю дату, мала стільки ідей і планів. Але навіть у найфантастичніших з них я не могла уявити, як наш Кобзар відзначить свій ювілей. “Борітеся — поборете!” — звучало в голові у мене весь час, кожен рядок класика, включно з Заповітом лише тепер набув справжнього сенсу. Я все ж таки ініціювала акцію до дня народження Шеви, але порівняно з тим, що гуло по всій країні, ця акція — просто дитячі забавки.

Афіша, зроблена для "Не будь байдужим"
Афіша, зроблена для "Не будь байдужим"

А потім був Крим. Відкриття і розчарування. Відкриття для себе кримських татар. Переосмислення прислів’я “незванный гость хуже татарина”. Не татарина, а москаля. Хайтарма. Розчарування і образа. На деяких російських знайомих. На деяких близьких. Колишніх близьких. Бо зрада — це боляче. Болить досі. Болітиме довго. А потім була війна. Антитерористична операція. АТО. Та це війна. Яка триває досі. І там, на цій війні, зараз є люди, яких я знаю особисто. Яких я теж відкрила для себе з нової сторони цього року. А ще сила силенна друзів і знайомих — волонтерів. Тепер я знаю, що означає це слово. А ще знаю, що таке тепловізор, целокс, кікімора… Знаю, що кіборги існують насправді і що укроп діє на москаля, мов ладан на чорта. Знаю, що найкращий оберіг українця — візитка Яроша. Знаю, що Ейнштейн помилявся, кажучи, ніби тільки дві речі є неосяжними — Всесвіт і тупість. Насправді цинізм російських ЗМІ може сміливо скласти їм конкуренцію… Я не вірила, що Янукович злетить зі свого золотого уні… ой, себто престолу. Але сьогодні я вірю в перемогу України. Бо на нашому боці правда, і ми захищаємо свою землю. Ми боремось з зовнішнім ворогом і з ворогом всередині країни (продажні політики, корупція, беззаконня…). Тому ця боротьба складна і виснажлива. Але все одно Україна переможе. І ми з друзями обов’язково відсвяткуємо ць перемогу!

Ромчик влітку на прогулянці

На противагу всьому, що відбувалось навколо, в моєму маленькому особистому просторі було часом затишно, часом задушно. Ромчик виявився непростим хлопчиком, в жовтні він переніс операцію, і наша невидима боротьба з хворобою досі триває. І зараз мені дуже хочеться подякувати всім-всім, хто нас підтримав словом, ділом, гривнею, порадою. Завдяки вам, мої друзі і люди, яких я навіть не знаю, я усвідомила, як багато може значити така підтримка. Ще раз від душі Спасибі вам! Будьте здорові ви і ваші рідні!

Щоб відволікатись від важких думок, продовжила вишивати, і навіть запустила свій рукодільний блог. До речі, рукоділля — це теж одна з речей, які я робила вперше. Моя муза перейшла з інтелектуальної в рукотворну площину, і це виявилось доволі цікавим досвідом, який я залюбки продовжу в новому році.

Тарасик в Запорізькому кінному театрі

Якщо вже підбивати підсумки, то минулий рік, звісно, приніс болючі розчарування в деяких людях, але людей, яким я вдячна, кого люблю і поважаю, які надихають і підтримують, — виявилось значно більше! Занесемо це до позитивних здобутків.

Хочу побажати в новому році: Україні — перемоги і миру, змоги залікувати рани і розпочати роботу над помилками задля нового, кращого устрою життя в країні; її людям — здоров’я, сил і щастя в родинах; собі — здоров’я, сил, натхнення і віри; моєму коханому чоловікові — здоров’я, сили, успіху і задоволення від життя; нашим дітям — здоров’я і цікавих відкриттів; нашим рідним — здоров’я, щастя, добробуту, здійснення всіх мрій. В новому році я любитиму, кохатиму, робитиму все від мене належне, творитиму, вчитимусь, вигадуватиму, надихатиму, боротимусь і перемагатиму.

Репортаж про “Тарасові маршрутки”

9-10 березня в Запоріжжі з нагоди 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка за ініціативи творчої групи “Своєрідне Коло” з’явилися “Тарасові Маршрутки”. Організатори пропонували водіям ставити в салоні пісні на слова Кобзаря, для чого заздалегідь були записані диски (без малого три години музики різних жанрів та виконавців). Також організатори підготували яскраві роздруковані репродукції деяких картин Тараса і малюнків сучасного художника Андрія Єрмоленка, в яких поет предстає в різних образах (наприклад, короля рок-н-ролла, індійського божества, тракториста, супермена тощо).
Всього за два дні акції до проекту долучилось близько 30 маршруток, з них 5 поїхали з піснями на слова Шевченка.

)