Артем Чапай у Запоріжжі презентував книжку “Тато в декреті”

Артем Чапай презентував книжку "Тато в декреті" у Запоріжжі
фото з сайту 061.ua

Після презентації книги Artem Chapeye “Тато в декреті”, що відбулась у Запоріжжі 15 грудня 2016 в рамках міжфестивальних зустрічей Запорізької книжкової толоки, залишились теплі враження. Інтуїція підказувала, що так воно і буде. Бо, коли, читаючи книжку, мимоволі погоджуєшся мало не з кожним абзацом, а насамкінець уже хочеш задушити автора в обіймах чи, принаймні, потиснути руку і подякувати за все те, озвучене на сторінках книги, — цілком ймовірно, що й особисте знайомство з автором не розчарує. Читати далі “Артем Чапай у Запоріжжі презентував книжку “Тато в декреті””

Фірмові страви сороки Клави

Фірмові страви сороки Клави
Фірмові страви сороки Клави

21-23 жовтня 2016 у Запоріжжі вдруге відбувся книжковий і літературний фестиваль Запорізька книжкова толока, в рамках якого всі три дні функціонував абсолютно чарівний і творчий сімейний простір Книголісся. Читати далі “Фірмові страви сороки Клави”

Як я знайомилась з секретами стратегічного планування

13256151_904821322962767_3314919087979996840_n
фото зі сторінки А. Жидкової

Вихідні 28-29 травня 2016 видались для мене дуже насиченими. І на те було дві поважні причини. Одна з них — тренінг на тему стратегічного планування для громадських активістів, який проводився на базі ЗОГОСІ “Людям потрібні люди”, а саме в реабілітаційному центрі “Іван”. Загалом моя громадська діяльність зазвичай пов’язана з питаннями просування української мови і культурними та просвітницькими проектами. Останнім часом я в ролі регіонального аналітика брала участь у проекті “Без Броні” (база перевірених центрів допомоги для учасників АТО та їхніх родин). Але все, що стосується людей з особливими потребами, гаряче хвилює і мене, адже у згаданому вище центрі “Іван” ми з нашим молодшим сином з певних причин часті гості. Та цього разу я була в центрі не стільки як мати особливої дитини, скільки як громадська активістка. Читати далі “Як я знайомилась з секретами стратегічного планування”

Вова, прощавай!

демонтаж Леніна в Запоріжжі
фото з сайту 061.ua

Сталось. Демонтували. Сьогодні почула думку від однієї близької людини, яка народилась і виросла в СРСР. Ця людина багато в чому кардинально змінила свій світогляд за останні три роки. Зараз вона настільки відчайдушна, що вступає у словесні баталії з ватниками-колегами чи випадковими співрозмовниками у громадському транспорті. Але щодо Леніна прозвучало: “Как-то жалко, аж до слез. Это ведь мой город. Как будто города не стало…” І байдуже, що Ленін до Запоріжжя має такий самий стосунок, як до видання Махабхарати чи підручника з бджолярства, що просто часи були такі, що цього ідола тулили скрізь де доречно і не дуже. І мені стало теж якось трошки прикро, теж мало не до сліз. Невже це єдиний символ, що асоціюється з Запоріжжям? Не славетна давня Хортиця, про яку нещодавно навіть зняли короткометражний документальний фільм BBC, не старенький і кумедний “горбатий”, не трійця непереможних і веселих мультяшних козаків, чий батько-автор Володимир Дахно походить із Запоріжжя, не запорізький дуб, який хоч і дожив свій земний вік, але все ж таки… Не джаз Олександра Цфасмана. Не магнітофон “Весна”, та навіть не металургійні підприємства, наша гордість і одночасно наш біль. І що вже казати, не Дніпрогес, який наші прадіди і прабабки будували, замішуючи бетон ногами. Ні. Без Леніна все це меркне. Так от шо я вам скажу. Саме тому і добре, що його нарешті не стало. Я хочу, щоб запоріжці не підмінювали історію істуканами. В нас купа історичних пам’яток, які знаходяться в аварійному, катастрофічному стані. Ми не замислюємось, в яких будинках живемо, якими вулицями ходимо. Ми маємо перлину посеред Дніпра, і не цінуємо того, засмічуючи і руйнуючи. Ми не можемо спромогтись, щоб заводи контролювали свої викиди. Ми плюємо повз смітники.

Але ми нарешті прибрали Леніна з головного проспекту, який тепер носить назву Соборний. Я не хочу, щоб він був символом нового Запоріжжя. Це не боротьба з пам’ятниками чи з минулим. Це визначення системи координат для майбутнього розвитку.

Символів у нас — достобіса. Дбаймо про те, що справді є цінним, творімо нове. А кривавим ідолам місце в музеях, в кращому випадку, а не на головних вулицях і майданах міст.

Книголісся. Солов’ята. Пригоди букви Ї

Аншлаг на Книголіссі 28 лютого 2016 року
Аншлаг на Книголіссі 28 лютого 2016 року (фото С. Мінакової)

Книголісся — чарівний простір творчості і літератури, спілкування і читання. Саме так я сприймаю проект, який народився в рамках Запорізької книжкової толоки, а зараз логічно відокремився у повноцінний захід, що вже стає традиційним. Принаймні вчора, 28 лютого, він відбувся вдруге (і втретє, якщо з урахуванням Толоки). Слід зазначити, що проект Запорізької Книжкової Толоки реалізується Запорізьким обласним благодійним фондом «Посмішка дитини» в рамках проекту Українська ініціатива зміцнення громадської довіри (UCBI), що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID). Отже, минулої неділі мала зала ПК ім. Кірова перетворилась на та дивовижне місце, де панує творчість і дитяча книжка. Читати далі “Книголісся. Солов’ята. Пригоди букви Ї”

“Солов’ята” в AQUAZOO

"Солов'ята" в AQUAZOO
“Солов’ята” в AQUAZOO

Хочу поділитись враженнями від поїздки українського дитячого мовного клубу Запоріжжя “Солов’ята” до контактного зоопарку AQUAZOO (с. Петрополь, Запорізький р-н). Особисто я приємно вражена тим, з якою любов’ю (не побоюсь цього гучного слова) влаштоване це господарство.  Читати далі ““Солов’ята” в AQUAZOO”

“Солов’ята”. Український розмовний клуб для дітей у Запоріжжі

Учасники клубу "Солов’ята" на зустрічі у Дубовці
Учасники клубу “Солов’ята” на зустрічі у Дубовці (фото А. Мосягіної)

Коли певною мовою перестають спілкуватися діти — це свідчить про серйозну загрозу її зникнення. Для маленького українця, що зростає в зросійщених містах, важлива не лише мова навчання, родини і кола дорослих друзів батьків, а й мова, якою він може в повсякденні спілкуватись із однолітками в пісочниці, на майданчику, будь-де за межами навчального закладу чи сім’ї. Тому і виникла потреба в клубі, що об’єднав би україномовну малечу Запоріжжя. Приєднатись до наших зустрічей можуть всі охочі. Читати далі ““Солов’ята”. Український розмовний клуб для дітей у Запоріжжі”

“Кача” і “Солов’ята”

Данило Касьяненко, позивний "Телефон", 19 років. Спочивай з миром, герою! І спасибі тобі...
Данило Касьяненко, позивний “Телефон”, 19 років. Спочивай з миром, герою! І спасибі тобі…

В сегодняшнем дне, как в точке, будто бы схлопнулась вся жизнь человеческая: ее начало и конец. Первые шаги, первые слова, произнесенные на родном языке — и последнее “аминь”. Гимн Украины, исполненный тоненьким детским голоском, — и “Кача” над площадью, прощающейся с героем. Читати далі ““Кача” і “Солов’ята””

Оксана Забужко: “Україна розбудила Європу”

Оксана Забужко у програмі "ЯйЦе"
Оксана Забужко у програмі “ЯйЦе”

Під час візиту Оксани Забужко і сестер Тельнюк до нашого міста наприкінці квітня 2015 року в рамках презентації проекту “Літопис самовидців” журналісти ТРК “Запоріжжя” Ольга Вакало і Віталій Бабенко записали цікаву розмову з письменницею у програмі “ЯйЦе”. Читати далі “Оксана Забужко: “Україна розбудила Європу””

ЛітСереда — найцінніше, що я привезла з собою з Луганська”

Олена ОльшанськаПро ЛітСереду багато говорилося й писалося. На завершення першого сезону проекту хочеться підсумувати усе, так би мовити, підвести риску.

Проект “Літературна Середа” я привезла з собою з Луганська, як одну з найбільших цінностей.
29 жовтня 2014 року відбулась перша Літературна Середа у Запоріжжі. З того дня почалась історія, яка триває досі, і маю надію, що буде тривати й надалі. Читати далі “ЛітСереда — найцінніше, що я привезла з собою з Луганська””