Торкнутись позитивом “наших кіл”… (кілька відгуків про “Дорогу зі скла”)

Леся Тельнюк, Запоріжжя, 26.05.2012 (фото Н. Бойченко)
Леся Тельнюк, Запоріжжя, 26.05.2012 (фото Н. Бойченко)

Спілкуючись після концерту з пресою, Леся Тельнюк зауважила, що нашим людям притаманна дивна риса: вони доволі насторожено сприймають все нове, з більшою охотою ідуть на “перевірених” виконавців з “перевіреним репертуаром”, не намагаючись здобути новий досвід та збагатити кругозір. Саме тому цінними є не лише відгуки від палких шанувальників творчості сестер Тельнюк, які відвідали запорізький концерт, але й тих, хто полюбляє зовсім іншу музику, та з різних причин все ж таки купили квитки на “Дорогу зі скла”. Наш друг, панк-сюрреаліст, журналіст, поет, та ще й комуніст за світоглядом, Дмитро Єгоров, і не приховує факту, що ніколи до цього не слухав сестер і навряд чи слухатиме надалі, бо любить “іншу музику, інший зміст пісень і інший жіночий вокал”, окрім того, він ще й “не в захваті від СучУкрЛіту”. Та при всьому цьому Дмитро відзначає: “Я б не сказав, що бодай одна пісня вразила мене до глибин душі. Але “А у нас такий туман…” я наспівую мимоволі вже третій день. А знаєте, як важко пробитися в моїй голові через “Nossa! Nossa!”. Ну і до того ж протягом всього концерту крутилися в голові рядки “… не сумею/ Найти на карте ту страну/ Которую считал своею”. Останнє, якщо хтось не впізнав, пряме посилання на “Дорогу зі скла”. І це теж дзвоник – не так вже часто останнім часом чиясь творчість може спровокувати віршотворче натхнення. А, ну і ще одна важлива особисто для мене причина для відвідування концерту – це можливість зробити внесок (хай навіть і лише фінансово-аплодисментний) в сучасну українську культуру. От цікаво, чому для мене, російськомовного ультралівого, це важливо, а для запорізьких тисяч і тисяч “інтернет-правих” – ні?!:)” (Повний відгук можна прочитати тут, в коментарях).

Дякуємо Дмитрові за щирість. І чекаємо вірш, на який його надихнули сестри Тельнюк разом із Забужко:)

"Дорога зі скла", 26.05.2012 (фото Н. Бойченко)
"Дорога зі скла", 26.05.2012 (фото Н. Бойченко)

А ось вам ще пара коротких відгуків про концерт!

Олена Панасюк: “На сцені оркестр? Ні. Лише три віолончелі. На сцені цілий хор? Ні. Лише дві жінки… Не жінки – дві чарівниці, дві феї, що зробили з душі моєї театр тіней. І світла. І весь зал сповнився образів. Об’ємні, вони виростали зі звуків. Заповнювали простір, який легко ламався, крутився, гнувся піддатливо. Звуки – манили, тремтіли, пливли, летіли і… обривалися несподівано! І тиша розказувала свою історію. Об’єм, глибина, простір… І Магія! Mайстерність усього дійства така прекрасна, що слова (вірші) вже не грають великої ролі. Як на мене, у такій обробці – музичній, звуковій, глибоко відчутій та відтвореній – і мої вірші здавалися б геніальним творінням. Я навіть не уявляла, що ТАК можна виконувати пісні. Все це навіть піснями важко назвати. ЦЕ – ДІЙСТВО, ВИСТАВА ЗІ ЗВУКІВ!!! Я все це бачила об’ємно, відчувала в повітрі все, про що вони співали. Ледь не торкалася”.

Замітка в обласній газеті "Суббота-плюс"
Замітка в обласній газеті "Суббота-плюс" про концерт сестер Тельнюк у Запоріжжі

Тетяна Синенко: “Для мене цей день був святом для душі! Півтори години пролетіло на одному подиху. Майстерність сестер Тельнюк вражає: хвилююча музика, щирі і філософські слова віршів (не тільки О. Забужко, але й самих виконавців), чіткість, ідеальність рухів, думаю, не залишили байдужим кожного, хто завітав на концерт. Деякі слова схвилювали душу, примусили замислитись. Наприклад, коли Галина сказала, що в сучасному світі словами «я люблю тебе» нікого не здивуєш і не втримаєш біля себе, що магічну силу мають лише почуття людини, розум на декілька секунд залишив цей концерт і перед очима з’явилися свої думки та асоціації. Пісні «Туман», «Нічні метелики», «Хлопчику-хлопчику» найбільше припали до душі, вразили вмінням співачок викладатися на сцені на всі 100 % і заряджати такою ж позитивною енергією нас, слухачів, а слова останньої композиції схвилювали, зачепили струни душі, навернули сльози… Концерт душі відбувся! Хочу від щирого серця подякувати сестрам, маю надію, що запорізька публіка їм сподобалася та вони обов’язково ще завітають до нас, торкнуться своїм позитивом «наших кіл».”

Вас також може зацікавити

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *