"Я радий, що я українець" (фото by Intro Spirit)

Уроки рідної мови

"Я радий, що я українець" (фото by Intro Spirit)
"Я радий, що я українець" (фото by Intro Spirit)

21 лютого світ відзначає День рідної мови. Так склалося, що для значної кількості українців, на жаль, українська мова не є рідною. При чому йдеться не про тих, хто народився і виріс за кордоном. Наприклад, я прийшла до української 4 роки тому, але свої перші слова у житті промовила російською. Та й зараз, якщо бути до кінця відвертою, у миті, коли розривають емоції, мимоволі переходжу на російську. Але не в останню чергу тому, що майже всі мої близькі люди, друзі, колеги і приятелі — російськомовні. Тож про яке свято я можу говорити в цей день особисто для себе? Я не маю нічого проти російської мови як такої, насправді. Та, на мою думку, питання мови для таких українців, як я, є питанням власної гідності. Яку б сферу відносин з Росією ми не взяли б, коли виникають спірні моменти, росіяни одразу ж апелюють до мови, бо, хочемо ми того чи ні, вона є візитівкою не лише окремо взятої людини, але й держави. То яку культуру, яку націю, яку державу ми, російськомовні українці, презентуємо в світі? Федеральний Малоросійський округ? Чи все ж таки незалежну, хай і проблемну, але перспективну і енергійну державу Україну?
В неті зараз доволі популярний ролик соціальної реклами, де іноземці українською мовою зі зворушливими акцентами розказують про те, яка ця мова милозвучна, гарна і цікава, а наприкінці мила дівчина-українка запитує російською: “Почему же мы на ней (тобто на “украинской мове”. — прим. авт.) не разговариваем?” Коли дивилась цей ролик вперше, не змогла збагнути одразу, що ж у ньому не так? Ідея-то зрозуміла, але щось ріже слух. І нарешті дійшло! Іноземці говорять про українську — українською. “Мова” в українській — жіночого роду, в російській “язык” — чоловічого. Дівчина запитує російською, тож мала б спитати: “Почему же мы на нем не разговариваем?” Але ж на початку йшлося про “неї”. Цю лінгвістичну задачу можна було б розв’язати просто і чесно. Дівчина мала б спитати: “Почему же мы говорим по-русски?” І справді, угорською, вірменською, польською та іншими мовами в побуті кориcтуються в нас переважно далеко не українці, чи не так?
Тому в День рідної мови хочу побажати всім російськомовним українцям, щоб принаймні їхні діти могли б сказати без сумнівів, що їхня рідна мова — українська. Не забуваймо, рідна мова — мова батьків і пращурів!

Вас також може зацікавити

2 thoughts on “Уроки рідної мови
  1. Считаю недопустимой пропаганду перехода на какой-либо язык-раз.Два-решайте за себя лично и за своих детей,а не за нас.Три-не вижу ничего плохого в том,что для кого-то тот или иной язык является или не является родным.И четыре-не государству решать,на каком языке и кому говорить.И лично мне дороже мои родные и близкие.Это мать меня встречала из клуба,это дед мне рассказал о предках,и – колыбельные мне пела бабушка.И даже отец,хоть его родной язык и украинский,читал мне книги по-русски.И если я когда-нибудь захочу завести детей,их родным языком будет русский.И мой прадед не за то пожертвовал своим здоровьем,чтобы я отказывалась от его языка.Он хотел,чтобы его язык был и моим.И ещё-я благодарна своей маме за то,что не осталась безграмотной,а что она научила меня писать по-русски,и в 9 классе я не писала ‘Мертвые душЫ’.И если мать всегда будет матерью,то государства приходят и уходят.Жаль,что Вы так поступили со своей матерью и её языком.

    1. у нас з мамою чудові стосунки, а російську мову я поважаю, як і будь-яку мову світу, та ціную її самобутність і красу.
      В іншому у нас з вами протилежні погляди, тож не намагатимусь ні в чому переконувати.
      Дякую, що приділили увагу і залишили коментар!

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *