Вкотре про “переписування” історії

ніколи зновуЧас чи не час “переписувати історію”. Що таке взагалі оце — “переписування”. Хіба існує якийсь “канонічний канон”, який однаково задовільнив би і “жертву”, і “насильника”, і “переможця”, і “переможеного”? А як на мене, переусвідомлення (“переписування”) завжди на часі. Нове покоління цілком вправі озвучувати своє ставлення до подій минулого. Старе — теж вправі сприймати все так, як йому звично.

Це я до чого? А до того, що знову починають “бурлєнія” з приводу “праздник” (терпіти не можу це слово, в якому нічого окрім байдикування нема) чи “день пам’яті”. Чого так бісить оцей день пам’яті прихильників “праздника”? Може, тому, що пам’ять передбачає “згадати все”? А не лише те, що вигідно вписується у канон “переможця”?

От зараз в Україні триває чергова визвольна війна. Я не сумніваюсь, що ми переможемо! Але якою ціною? Зруйновані міста і села. Загиблі, покалічені, зневірені люди? Втрачені (та хай і повернуті, але засрані окупантом, перш за все, ідеологічно) землі. Плюс всі наші наявні проблеми у вигляді кумовства, корупції, свавільної влади. Множте це на руйнацію, яку ми маємо. На байдужість і інертність більшості населення… І якось образ переможця вже не такий симпатичний. Ми, звісно, будемо шанувати героїв, і мертвих, і, найголовніше, живих. Але чи буде в нас бажання рвати баяни, тельняшки і “праздновать”? От уявіть! Ми, свідки і учасники того, що зараз відбувається, будемо по-ідіотськи щасливі, відзначаючи День нашої Перемоги? Впевнена, наше щастя буде зі слізьми на очах, і це не гарна фразочка з пісеньки Лещенка. Вважаєте, що перемога СРСР 70 років тому була така ж глянцева, як листівки на цю тему? Я вже мовчу, що цей самий День Перемоги з’явився значно пізніше, ніж сама перемога. Я вже мовчу, що применшення, а то й заперечення внеску союзників у цю перемогу, це лицемірство і цинізм… Та хіба це єдиний цинізм у цьому “празднике”?

Для тих, хто переймається, що в Україні “наплювали на святе” і все повідміняли, повідомляю, що рано радієте. Ми продовжуємо шанувати живих ветеранів, але переосмислюємо ставлення до 9 травня. І це правильно, це нормальний процес дорослішання нації і нашої держави.

Вас також може зацікавити

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *