Як я знайомилась з секретами стратегічного планування

13256151_904821322962767_3314919087979996840_n
фото зі сторінки А. Жидкової

Вихідні 28-29 травня 2016 видались для мене дуже насиченими. І на те було дві поважні причини. Одна з них — тренінг на тему стратегічного планування для громадських активістів, який проводився на базі ЗОГОСІ “Людям потрібні люди”, а саме в реабілітаційному центрі “Іван”. Загалом моя громадська діяльність зазвичай пов’язана з питаннями просування української мови і культурними та просвітницькими проектами. Останнім часом я в ролі регіонального аналітика брала участь у проекті “Без Броні” (база перевірених центрів допомоги для учасників АТО та їхніх родин). Але все, що стосується людей з особливими потребами, гаряче хвилює і мене, адже у згаданому вище центрі “Іван” ми з нашим молодшим сином з певних причин часті гості. Та цього разу я була в центрі не стільки як мати особливої дитини, скільки як громадська активістка.

Звісно, я не переказуватиму всього, що ми почули впродовж цих інтенсивних двох днів від тренера Руслана Краплича (Фундація імені князів-благодійників Острозьких). Поділюсь лише кількома особистими враженнями і спостереженнями. По-перше, приємно було отримати підтвердження для деяких своїх інтуїтивних переконань. Наприклад, про те, що скромність — не найкраща чеснота, коли йдеться про суспільно корисні ініціативи. Я часто чую щось на зразок “ми просто робимо свою справу і не прагнемо реклами чи схвалень”, але зворотній бік такої позиції — “гроші завжди дістаються тому, хто найгучніше про себе кричить, а ми знову викручуємось, як можемо”. І в таких випадках стає прикро за подібних “скромників”, адже вони справді були б варті всілякої підтримки, та звідки ж їй узятись, коли про них ніхто не знає, і вони самі часто чинять цьому опір. Або вкотре переконалась, наскільки приємнішим і легшим є рух до мети, коли ти розбиваєш цей шлях на невеличкі ділянки, які не важко здолати і можна швидко отримати проміжний результат, похвалити себе, надихнутись, і рушати далі. Простими словами — “подрібнювати задачу”.

По-друге, одне з найкорисніших надбань тренінгу особисто для мене  — це схема фінансової стабільності організації, завдяки якій я зрозуміла, як ефективно слід розподіляти час і зусилля в досягненні поставлених цілей. Насправді, це ціле відкриття для мене. І знову ж таки, з нього випливає, що “просто добре робити свою справу” — це далеко не найбільша частка у цьому розподілі, як могло би здатись на перший погляд.

Власне, формулювання місії, малювання візії, постановка цілей — теж одні з найцікавіших частин тренінгу, і завдяки ним я усвідомила, в чому можу бути корисною Центру “Іван”, який я вже встигла полюбити за ті два роки, що ми в ньому займаємось.

Дізналась нове слово “фандрейзинг”, але в цьому напрямку ще почуваюсь справжнісіньким немовлям. Не лише тому, що не маю досвіду у сфері правильного і ефективного пошуку і залучення ресурсів на реалізацію проектів, а й тому, що поки не навчилась нормально вимовляти це страшне слово:) Хоча брешу. Трохи досвіду маю, але його явно не достатньо, і я би хотіла в перспективі принаймні відвідати якийсь подібний тренінг вже безпосередньо на цю тему.

Окремим рядком варто відмітити організацію тренінгу і загальну атмосферу. Такого колективного кипіння мізків, звісно, в найкращому розумінні, я вже давно не відчувала. А це, мушу зізнатись, відчуття приємне. Навіть під час перерви на каву і обід не припинялось обговорення проблемних питань! Більшість учасників — це колектив ЗОГОСІ “Людям потрібні люди”, тому логічно, що матеріал тренінгу ми розбирали на прикладі саме неї. Та часом я ловила себе на думці, що в багатьох моментах роботи ГО “Студена” (одним з проектів якої є “Без Броні”) застосовуються ті принципи, про які розказував Руслан.

Підсумовуючи враження, хочу подякувати Дарії Карагодіній, яка все організувала і запросила мене до участі в тренінгу, всім учасникам за атмосферу і, ясна річ, тренеру Руслану Крапличу за ці корисні, інтенсивні і абсолютно позитивні вихідні. Впевнена, користуватимусь набутими знаннями. Можливо, ще не в повному обсязі, але принаймні, я тепер маю правильні орієнтири для себе.

Вас також може зацікавити

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *