З Новим 2017 роком!

Затока. Одещина
Затока. Одещина

Традиційно наприкінці року я згадую найвизначніші події для “Своєрідного кола” і для мене особисто. Але цього разу вчиню нестандартно і почну з планів. Я таки дозріла до того, щоб офіційно зареєструвати творчу групу “Своєрідне Коло” як неприбуткову громадську організацію. Колись давно, коли музичний гурт “Своєрідне Коло” трансформувався у творчу групу, такі думки вже виникали. Але на той момент я не уявляла, що може дати реєстрація. Тож все завершилось складанням чернетки статуту. Та найцікавіше було попереду: ми час від часу щось вигадували і втілювали. Проте деякі ідеї, що потребують масштабнішої підготовки, залучення великої кількості людей, довготривалі проекти я весь час відкладала “на потім”. Аж раптом збагнула, що “потім” ніколи не прийде. І треба діяти, бо ідеї займають мою голову вже кілька років, виринають час від часу з глибин пам’яті, і я бачу, що досі ніхто не взявся за них. Певно, це доля. До того ж, долучившись до команди ГО “Студена” у проекті “Без Броні”, я здобула цікавий і цінний досвід, побачивши якісно інший рівень втілення соціально-важливих проектів. Тому, маючи вільну хвилинку в одному з робочих відряджень від “Без Броні”, я неочікувано ясно усвідомила: треба реєструвати ГО. Відчуваю хвилювання від цієї думки, та, оскільки я її щойно озвучила на весь інтернет, назад дороги мені нема.

Цінними для мене були знання, які я отримала цього року на тренінгах: зі стратегічного планування від Руслана Краплича (хоч довелось розриватись між тренінгом і весіллям брата), а також тренінгом з фінансової грамотності від Олександри Грудзевич, де я опинилась під час робочого візиту до Центру “Поруч” у Краматорську (але зрештою теж довелось розриватись між тренінгом і концертом сестер Тельнюк). Незважаючи на те, що я, як бачите, не була досить сумлінною слухачкою, щось головне моя свідомість таки змогла з цих двох тренінгів для себе вихопити. Головне, щоб мені не забракло рішучості.

Солов'ята в бібліотеці "Юний читач"
Солов’ята в бібліотеці “Юний читач”

Але повертаюсь до підсумків. Цього року довелось сім разів рятувати букву Ї і чотири рази — готувати фірмові мовні страви в образі сороки Клави. Хто не в курсі, нагадаю, йдеться про два авторських мовних інтерактиви, якими на різних дитячих заходах я презентувала український дитячий мовний клуб Запоріжжя “Солов’ята”. Для історії зафіксую: букву Ї врятували двічі на Книголіссі, а також на Фестивалі консервації, у селі Гнаровське, в реабілітаційному центрі для дітей з особливими потребами “Іван”, в класичному ліцеї, в школі бойового мистецтва “Спас”. Сорока Клава з’явилась лише у жовтні, тож встигла відвідати Книголісся на Запорізькій книжковій толоці, книгарню “Папірус” і двічі виступити у 31 гімназії.  Самі ж “солов’ята” теж зустрічались: то в бібліотеці “Юний читач”, то в книгарні “Папірус”, то виїжджали десь на екскурсії, а то просто збираючись на прогулянки разом.

Вперше у житті цього року модерувала презентацію книги. В рамках міжфестивальних заходів Толоки до Запоріжжя завітав Артем Чапай зі своєю книжкою “Тато в декреті”. Як це було, я вже писала тут.

З особистого — відкриттям літа стали для мене прогулянки у Хортицькі плавні на каяках. Тепер друзі спокушають мене наважитись на зимові запливи. Не маю сил опиратись!

Сімейна прогулянка на каяку
Сімейна прогулянка на каяку

Теплі спогади лишила наша сімейна поїздка на Одещину в гості до Ліани. Морський обрій, шум хвиль і можливість відволіктись від щоденної рутини… І щирі розмови на нічній веранді! Дякую, Ліанко. Обіймаю!

Музика, яка надихає, — програма “Наш Шевченко”, яку мої кохані сестри Тельнюк презентували з симфонічним оркестром. Пощастило почути це у Запоріжжі, а ще — бонусом — у Краматорську (от що значить вдало спланувати відрядження!). Сольний концерт Георгія Матвіїва в Запоріжжі, на який ми прийшли з Тарасиком. Треба віддати належне цьому малому непосиді — витримав годину джазової бандури. А за сценою навіть поцікавився способом звуковидобування в музиканта.

А ще, як казав кіт Матроскін, я хрестиком вишиваю. Хоча це зовсім інша історія і паралельне життя. Вишивка, схемотворчість і дві благодійні вишивальні акції по збору коштів для Максима Стасіва (трансплантація кишківника в індійській кліниці) і Євгена Платонова (32 роки, складна форма ДЦП, курс реабілітації на Кубі).

Загалом, озираючись назад, можу сказати, що мене надихали не так події, як зустрічі і люди. Дякую всім, кого я зустріла у 2016 році. Настрій небагатослівний. Потребую тиші і усамітнення хоча би на кілька днів, але це мені, в кращому випадку, тільки сниться.

Покладаю надії на 2017 рік. Нехай він принесе Україні перемогу у нинішній визвольній війні та довгоочікуваний мир. Хай мої рідні будуть здорові, а я теж сповнена сил і натхнення. Люблю вас, друзі, дякую за життєві уроки. Зустрічаю 2017 із вдячністю і мріями.

Вас також може зацікавити

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *